Здоровка


Західне передмістя міста Василькова мало назву Здоровка. Першими поселенцями були мешканці, які почали селитись по берегам річки Здоровки, що тече з півночі на південь та впадає в річку Стугну. Ймовірно назва передмістя пішла саме від назви річки Здоровки.

Передмістя складалось з двох частин : Малої Здоровки, що межувала з одного боку з поштовою дорогою на Київ, а з іншого з Березанським хутором (село Березанщина). Велика Здоровка знаходилась в нижній частині та межувала на півдні з річкою Стугною, а на заході з хутором Черкас.

Поселення на лівій стороні Стугни, в версті вище за місто, раніше називалося Воєщиною. У 1581 році король Стефан Баторій подарував Воєщину Олехну Черкасову Єржевському, після чого поселення отримало назву Черкас.

Миколаївська церква збудована в 1792 році  на кошти о. Іоана Колосовського (місто Васильків)

На хуторі черкас народився Іоан Колосовський, який 30 років прослужив капеланом на далекосхідному морському флоті. Захворівши на подагру залишив службу. Оскільки за роки служби на флоті він не витрачав кошти, які йому регулярно виплачувались на утримання то отець Іоан повернувся до дому зі значною сумою грошей. Витратити їх він вирішив на будівництво храму в рідному Хуторі. Але тогочасна влада дозволу на будівництво церкви на Черкасі не дала. На томість було запропоновано збудувати цегляний храм на місці зітлівшої дерев’яної церкви, що стояла на в’їзді до міста Василькова біля Печерських воріт. Так з’явилась в місті церква на честь Святого Миколая, покровителя мандрівників, який оберігав отця Іоана протягом його життя.

Парафіянами Миколаївського храму окрім васильківчан були мешканці Здоровки та хутора Черкас.

На початку XX сторіччя Здорівське сільське товариство, складалось з передмістя Здоровки та селянських хуторів: Діброва, Багрин, Черкас, Хлебча та Путрівка.

В товаристві нараховувалось 355дворів, в яких мешкало 2236 осіб, з яких було1146чоловіків і 1190 жінок. Головним заняттям жителів було хліборобство та торгівля; крім того, населення займалося кравецькою та швацькою справою, також популярним було виробленням глиняного посуду. Відстань від найближчих: залізничної станції-4 версти, пароплавної-35 верст, телеграфної та потової (земської)-2 версти. Залізнична станція звалась Васильків, пароплавна Київ. Телеграфна та поштова (земська) станції знаходились у місті Василькові.

Село Здорівка з висоти пташиного польоту

У передмісті нараховувалось землі-2757 десятин, з яких належало:

  • церквам-21 десятина;
  • селянам-2604 десятини;
  • іншим станам-132 десятини.

Господарство велось у селян за трипільною системою.

У передмісті працювали:

  • одна шкода грамоти,
  • одна кузня,
  • один трубний завод, що належить купцеві Мойсеєві Ставиському, в якому працювало 25 чоловіків з них місцевих 18 чоловіків та 7 іногородніх,
  • 14 вітряних та 6 водяних млинів.

Селянське товариство мало мирського капіталу  1198 р. 88 коп.

Окремі частини села (кутки) мають свої назви: Ковалі, Гавриші, Шпичаки, Бориси. Є в селі свій Хрещатик. Недалеко від школи знаходиться Лиса гора, а під горою - величезний яр, який утворився з часів Великої Вітчизняної війни. На дні яру знаходяться джерела з цілющою водою. Також є в селі Шпичакова гора, названа так старожилами села. Саме звідси відкривається чудова панорама Здорівки.

Голод 1932-1933 рр. та страшні сталінські репресії не оминули жителів Здорівки. Близько 100 мешканців померли під час Голодомору. Встановлено 53 прізвища загиблих громадян с. Здорівка. Цю цифру неможна вважати остаточною.

В пам’ять про загиблих односельців на кладовищі у 1994 році встановлено пам’ятний знак – дерев’яний хрест.

Мартиролог села Здорівка

Мартиролог жителів с. Здорівка – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченнями очевидців Величко О.С. (1910 р.н.), Вернигори В.Г. (1903 р.н.), Горової В.М. (1918 р.н.), записаними в 1993 році Бугай В.М., директором Здорівської школи.

Після утворення Васильківського району Здорівська сільська рада була утворена в нижній частині передмістя Великій Здорівці, яке також отримало статус села. Частину передмістя, яку називали Мала Здорівка з часом поглинуло місто Васильків і ця назва більше не згадувалась.

У радянські часи в Здорівці знаходився відділок Кожухівського племптахрадгоспу "Калинівський". Виробничий напрям господарства - рослинництво (переважно овочеві культури) та тваринництво. У селі діяли восьмирічна школа, клуб і бібліотека.

10 серпня 1954 р. був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР ― «Про укрупнення сільських рад депутатів трудящих в Київській області», відповідно до якого Дібровська, Путрівська та Здорівська сільські ради були об’єднані у Здорівську сільраду з центром у селі Здорівка.

11 липня 1964 р., рішенням виконавчого комітету Київської обласної (сільської) ради депутатів трудящих №380 ― «Про адміністративно-територіальні зміни в Київській області» села: Верхній Черкас, Нижній Черкас і Здорівка Здорівської сільради Васильківського району — були об’єднані в одне село Здорівка;

У 1980-х роках на братській могилі, де поховано 2 загиблих воїни, встановлено пам'ятник.

У 1992 р. відділок радгоспу "Калинівський" реорганізовано в КСП "Калинівське". Згодом землі радгоспу було розпайовано та продано.

На Шпичаковій горі у 2000 р. була збудована церква святого Пантелеймона.

Церква святого Пантелеймона села Здорівка

У селі працюють: Здорівський НВК, сільський клуб, відділення зв'язку, ФАП, стадіон, 4 магазини, 3 кафе, розважальний комплекс "Ранчо Болівар".

Здорівка повністю газифікована і телефонізована. Вулиці села заасфальтовані.

Широкий став річки Стугна на території зела Здорівка


 ____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 792 с. 
  4. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  5. Довідник Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки Біла Церква 2012.
  6. Міста і села України(Київщина), Київ 2009 рік.
  7. Населені місця Київщини (попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року). Київське округове статистичне бюро 1927 рік

 

Дописати коментар

0 Коментарі