Василів


Село Василів розташоване за 68 км від районного центру м. Біла Церква. Найближча залізнична станція - Біла Церква, за 68 км.

  • Площа населеного пункту - 279 га.
  • Населення - 318 осіб.
  • Кількість дворів - 152.

На території сучасного села Василів зберіглися залишки давньоруського городища, обнесеного валом і замок на острові. Що говорить про те, що поселення тут існувало з давніх часів.

Містечко Василів було засноване в XVI столітті за сприяння його власника — князя Януша Острозького. На той час містечко входило до складу Кухмістрівщини(сучасна Обухівщина).

У 1598 році Януш Острозький віддає Василів у власність Трипільським, яким він був повинен значну суму, присуджену з нього по процесу за грабежі в маєтках Трипільських, їм Острозьким вироблені. Але в 1600 році Павло Дорогостайський позиває до Трипільських і вимагає повернення йому Василівщини, яка йому судом і повернута. Павло Дорогостайський мав одну дочку, яка видана була заміж за Андрія Фірлея, воєводу Белзького. Фірлей і його дружина померли не залишивши дітей, а тому всі їхні маєтки дістались сестрі Фірлея — Анні, яка була заміжня за Казимиром Тарновським.

Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка.

За приєднання краю до Росії, Василівщина була конфіскована в казну, так як Казимир Тарновський був ворожий російському уряду і виїхав за кордон. Але, по поверненні з-за кордону Тарновського, який був хрещеним сином Імператриці, маєток йому було повернуто. Потім негайно їм продано шамбеляну Проскурі, по смерті якого, Василівом послідовно володіли дружина його Юзефа і молодший син Антон Васильківський суддя, який продав в 1828 році Василів Никодиму Романовичу Левандовському. Межі колишнього Василівського маєтку при графах Тарновських і при шамбеляні Проскурі були великі У них входили такі села і селища: Василів, Макиївка, Перегонівка, а також староства Германівське і Кагарлицьке.

Поблизу села Піщаної в 10-ти верстах від Білої Церкви, в ХІХ столітті лежав на поверхні землі білий камінь, який у давній час визнавався жителями за кордонний знак між Василівщиною та Білоцерківщиною. 

Станом на 1900 рік у містечку Васильєв було:

  • Дворів – 271;
  • жителів -1468 особи., З них чоловіків-737 і жінок-731.
  • Головне заняття мешканців хліборобства, крім того, селяни вирушають на заробітки до міста Києва.

У містечку рахувалося землі-1824 десятини, з яких належало:

  • поміщикам 769 десятин;
  • церквам-262 десятини;
  • селянам-793 десятини.

Містечко знаходилось у власності Владислава Юліановича Левандовського. Господарство у маєтку вів орендар міщанин Максиміліан Григорович Вольський. Господарство велося в поміщика і в селян за трьох-польною системою.

У селі діяли церква, кам'яний латинський костел (побудований ще в XVIII ст. графом Тарнавським), синагога, однокласна народна школа, 2 водяних млини Левандовського, 1 вітряк Івана Сміяна, 3 кузні, аптека, народна чайна, шинок. проводилися базари по понеділках через два тижні. 

Нажаль на початку XX сторіччя костел був зруйнований, а кладовище, на якому ховали парафіян костелу радянською владою було перетворене в колгоспне поле. 

У 1913-1914 рр. у Василеві як волосному центрі існувало двокласне сільське училище.

У 1919 р. село було майже знищено бандою, що орудувала на цій території. після закінчення громадянської війни в селі встановлено радянську владу. Обрано сільський ревком на чолі з Й.А. Журавським.

Очевидно містечко Василів статус містечка отримавши натомість статус села 7 березня 1923 року, коли було видано постанову ВУЦВК відповідно до якої 14 повітів Київської губернії були замінені на 7 округів, а 247 волостей – на 111 районів.

У 1929 р. у Василеві створено колгосп, першим головою якого був Ф.Р. Охріменко. 

Під час колективізації  у Василеві було Розкуркулено 6 дворів: Кутовий Й. І., Марущак Т.О., Петриненко С.М. та інші. Всі вони були відправлені на Біломорканал. 

Допомагали розкуркулювати активісти Й.А. Жураківський, Дем’ян і Євдокія Лазоренки, Г.К. Охріменко і ін. Ними була організована комсомольський осередок на селі, члени якого стали активними виконавцями політики голодомору.

З клірових відомостей нам відомо що у Василеві перед голодомором мешкало понад 2000 жителів. В селі ніхто не допомагав вижити односельцям. Навпаки, свідчать старі люди села, що навіть заявляли сусіди, якщо бачили, що сусід щось приховує з їжі. За свідченнями очевидців, загальна кількість померлих становить понад 600 жителів. 

Мартиролог села Василів

На цвинтарі в 1996 році на місці поховання встановлений пам’ятний знак – металевий хрест. Мартиролог  жителів с. Василів – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено  за свідченнями очевидців Кутової С.О., 1924 р.н.; Якнюнас З.І., 1920 р.н.; Братусь Н.З., 1921 р.н.;  Марущака В.М., 1925 р.н.;  Павлієнко М.В., 1923 р.н., Михайлової Н.М., 1926 р.н., та інших,  записаними у 2007 р. директором сільського  Будинку культури  Сокол Н.А.

У1939 р. колгосп прославився високими врожаями цукрового буряку, а Оксану Лазаренко за сумлінну працю нагороджено орденом Трудового Червоного прапора. Це була перша жінка села, удостоєна такої високої нагороди.

За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських завойовників під час Великої Вітчизняної війни, 193 уродженці Василєва нагороджені орденами і медалями. На примусові роботи було відправлено до Німеччини 135 жителів села, 53 односельці загинули на фронтах.

4 листопада 1944 р. Василів було звільнено. почалася відбудова господарства.

У 1970-1980-х роках громадяни села були нагороджені за трудові заслуги: орденом Трудового Червоного прапора - 3 особи, медаллю "За доблесну працю" - 4 особи, орденом Леніна - Ганна Павлівна Марущак. Також Ганна Павлівна занесена до книги "Золотий фонд Білоцерківського району".

На сьогодні самоврядування у Василіві здійснює сільська рада. Переважна частина населення Василіва - пенсіонери. У селі проживають 6 багатодітних сімей. Найбільша багатодітна сім'я, що має 7 дітей, - подружжя Тетяни та Олександра Кашпіровських.

На території Василіва діють: Будинок культури, поштове відділення, бібліотека, медичний пункт, два магазини. Діти Шкільного віку навчаються в Макіївському НВО "ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Герб села Василів



 ____________________________________________

Джерела

  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. 
  2. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  3. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  4. Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 792 с. 
  5. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  6. Довідник Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки Біла Церква 2012.
  7. Міста і села України(Київщина), Київ 2009 рік.



Дописати коментар

0 Коментарі