Тростинка


В давні часи село Тростинка називалося Чмелів. У дарчому записі великого князя Андрія Юрійовича, є натяк на те, що це село разом із Васильковом, перейшло у власність Києво-Печерського монастиря. Інший документ свідчить, що в 1432 році 15-го вересня, Сенько Гридкович це село та інше Гридків (нині не існуюче), вислужив у старости Житомирського та відписав духовним заповітом монахам Свято-Микільського Пустинного монастиря. У 1600 році 23-го листопада ігумен Нікольський, спільно з братією, робить пана Філона Котельницького — слугу князя Яна Острозького, осадчім в цій садибі, переписуючи на нього пожиттєво поселення, з тією однак умовою, щоб побори і суд у селі належатимуть монастирю * .

У цей час ці місця, від Литовських і Татарських безладів та спустошень, що були в краї, зовсім стали безлюдними. Котельницький, обложивши село, забороняє монастирю збирати побори та робити суд. Ігумен закликає його на суд воєводи, який у 1602 році відправляє на місце суддів, і ті присуджують за колишнім монастирем доходи та суд. Котельницький позбавляється пожиттєвого права, а Тростинка залишається у володінні монастиря.

Село Тростинка на малюнку етногрофа Домініка П'ера де ля Фліза 1854 рік

У 1617 році керуючий Вільшанки, яка на той час належала князям Корецьким, пан Злотопольський, скориставшись пануючим на той час безладом, знову відсторонив ченців від володіння Тростинкою. За скаргою чинців почався процес, який тягнувся дуже довго, але закінчився у верховному суді (трибунал) на користь Микільського монастиря, якому було повернуто Тростинку і наказано садибу цю  розмежувати з Вільшанкою князів Корецьких.

Тростинка залишалася у володінні Свято-Микільського Пустинного монастиря  до 1686 року, в якому, відповідно трактату Гримултовському Київ з околицями залишився за Росією. Село Тростинка  розташоване на правому березі Стугни відійшло  Польщі і було приєднано до Білоцерківського староства. З яким і перейшло у 1774 року за силою відомих актів, гетьману коронному Ксаверію Браницькому, а за зраду батьківщини його онуком Ксаверієм Владиславовичем Браницьким, конфісковано 1850 року до казни. Село лежить між крутих гір у глибокій долині, по якій тече струмок Тростинка, або Раківка.  Відповідно до статистичних відомостей 1864 року в селі  мешкало жителів обох статей 1880 та 20 євреїв.

Церква села Тростинка

В селі є дерев'яна Церква, в ім'я Різдва Христового, збудована у 1745 році, як значиться у візиті наступного року (Білоцерківського деканату). У 1840 році вона була розширена та піднята на кам'яний фундамент. За штатами перебувала у 4-му класі; землі мала 69 десятин. Церква в селі існувала ще за довго до побудови нинішньої церкви, що описано у візиті 1740року, причому побудова її віднесеноситься до 1725 року з поясненням, що прихід її становили 30 хат у Тростинці та 70 у Кодаках.

При церкві в 1860 році настоятелем Різдвяної парафії священиком о. Михаїлом Ожеговським було відкрито першу організовану церковнопарафіяльну школу в Тростинці XIX ст. Фундатор шкільної справи в Тростинці був досвідченим пастирем і служив у місцевій церкві довгих 43 роки — найдовше з усіх нам відомих тростинських священиків. Заснована ним школа стала успішно розвиватися, чому яскравими свідченнями були численні високі нагороди священика, отримані ним за плідну пастирську та педагогічну діяльність. Зокрема, отець Михаїл Ожеговський був нагороджений золотим нагрудним хрестом від імені Священного Синоду Російської Православної Церкви — вищого органу церковної влади тогочасної імперії. А в 1868 році священику було вручено ще й високу державну відзнаку — орден святої Анни III ступеня . Чималим був у пастиря не лише шкільний, але й особистий досвід виховання та навчання дітей — в його власній родині виховувалося четверо нащадків.

Перший час свого існування приходська школа с. Тростинки не мала окремого приміщення і знаходилася в "доме священника" . В це непросто повірити, але документи стверджують, що навчатися грамоти до настоятельської хати сходилося до 80 дітей з Тростинки та приселку Тростинської Новоселиці — так, лише в 1864 р. в школі навчалося 54 хлопчики та 23 дівчинки Це був вельми вагомий показник, як для єдиного в школі першого класу .

Згодом миряни відвели для занять своїх дітей окреме приміщення. Проте, коли хвиля першого ентузіазму після відкриття шкіл спала, то в окрему школу ходило на навчання деколи навіть менше учнів, ніж колись до священицької хати. Наприклад, в 1900 р. в школі значилося 46 учнів та 3 учениці .

Будинок старої Тростинської школи

На  початку XX сторіччя у Тростинці виникла державна школа, підпорядкована не церковній ієрархії, а міністерству освіти. В ній напередодні І світової війни навчалося 96 хлопчиків та 12 дівчаток.

На початку 20 років ХХ століття у селі було створено «Комітет незаможних селян», в складі його організаторів були Пилюшенко Ф. (убитий), Голіченко П., Гуйда П. В середині 20-х років організувалось Бурякове товариство (очолив І. А. Симоненко), що здійснювало взаємо обмін продукції селян і держави. Через Бурякове товариство селяни одержували від держави плуги, культиватори, борони і т. ін. Восени 1928 року ця група сільських активістів об’єдналася в колективне господарство „Незаможник” на чолі з К.Д. Хижняком.

В роки масової колективізації 1930-1931 рр. з тих селян, які ще не були колгоспниками, організувався ТСОЗ, який в міру розгортання колективізації до 1932 року перестав існувати – члени ТСОЗу вступали в колгосп.

Суцільна колективізація в селі була проведена в 1931-32 роках. Село Тростинка, як і багато інших сіл району, зазнало непоправних людських втрат від голоду. Встановлено 187 імен тростинчан, які загинули в ті

роки, та кількість загиблих – понад 200 чоловік. У 1986 році встановлено пам’ятний знак – хрест жертвам Голодомору.

Мартиролог жителів с. Тростинка – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченнями очевидців Бойченко О.З. (1927 р.н.), Нагленко Ф.П. (1923 р.н.), Ромашко М.І. (1924 р.н.) та ін., записаними у 1991 році учнями Тростинської школи під керівництвом директора школи, вчителя історії Петрика Г.С. та вчителя-пенсіонера Чехун О.Л.

  

Уроки війни 1941 – 1945 років багато мешканців села не повернулось додому. Про що свідчить пам’ятник захисникам вітчизни у роки другої світової війни.

Пам'ятник загиблим односельчанам в роки другої світової війни

В післявоєнні роки село Тростинка було центром сільської Ради. Населення — 2082 чоловіка.  У селі була центральна садиба колгоспу ім.  Комінтерну. Земельні угіддя становили 2478 га, в т. ч. 2205 га орної землі. Провідною галузью господарства було— м’ясо-молочне тваринництво. Розвивалось рільництво. Допоміжними  підприємствами були — млин та олійниця.  У Тростинці працювали середня школа,  бібліотека та клуб.




Дописати коментар

0 Коментарі