Томилівка


Томилівка - село, центр сільської ради. Розташоване за 14 км від районного центру м. Біла Церква. Найближча залізнична станція - Бирюки, за 2 км. За 4 км від села - автострада Київ - Одеса.

Геральдика с. Томилівка затверджена рішенням сесії Томилівської сільської ради від 27 липня 2004 р. № 14-127-ІV.

герб села Томилівка

Село лежить на рівнині, тому течія р. Рось тут повільна. Внаслідок цього річка замулюється, стає мілководною. На водоймі селються дикі качки. Річка багата на рибу. На полях і в -лісах. місцевості водяться куниці, тхори, білки, зайці, лисих», косулі.

Томилівка ділиться на частини-кутки: Голубівка, Валок, Савицьківка, Михайлюківка, Новоселиця. Більшість цих назв склалася історично і походить від прізвищ родин, які там проживали.

Про виникнення назви села Томилівка достовірних даних не мас. Але відомо кілька переказів, що ґрунтуються на народній етимології, за якою назва Томилівка є похідною від слова "втомитися". В одному з нив. йдеться про те, що в давні часи на місці нинішньої Томилівии стояло маленьке село. Одного дня сюди зайшов подорожній. Він був дуже стомлений і хотів відпочити та дійти до найближчої оселі. Вся місцина, якою ішов подорожній, була вкрита пісками (судячи з опису, нинішня Голубівка), ноги подорожньою вгрузали, і він, нарешті, сів спочити зі словами: «Ох, так втомився! Це не село, а якась томилівка». Відтоді село і стало називатися Томилівка.

Найбільш імовірно, що походження назви села пов'язане в поширенням у минулому в слов'янській антропології імен із суфіксом -ило-: Томило (від Томислав). Можна припустити, що назва села походить від імені господаря садиби хутора, на місці якої згодом утворилося більш значне поселення.

Вперше документально Томилівка згадується в "Люстрації' Білоцерківського староства 1622 р." у переліку сіл та хуторів, що належали цьому староству: "...Остріцьки на Узені, Томилово, Сухоліси..."

Погруддя Т. Г. Шевченко

У люстрації 1616 року річка Узин (Красна), що протікає на схід від Томилівки, вказана як межа, що розділяє білоцерківські ґрунти від рокитнянських. На загальній і регіональних картах України Гїйома де Боплана, матеріали для якої він збирав під час своєї служби з 1630 р. по 1647 р. у військах Речі Посполитої, що дислокувалися на території України, нанесено поряд з навколишніми населеними пунктами і Томилівиу.

Наступна згадка про село датована вже 1765 роком. На той час, за люстрацією, у Томилівці налічувалося 36 господарств, які виплачували чинш у розмірі 262 злотих 2 гроші, подорощизна - 24 злотих 24 гроші і ставчізна - 4 злотих 24 гроші.

З 1774 р. у Томиліхці розміщувався один з 'численних фільварків графа Бранинького.

На початку XIX ст. у селі налічувалося близько 50 дворів.

Напередодні 1861 р. село Блощинці та "деревни Томилівка і Чепелівка" були об'єднані в єдину Блощинську парафіяльну округу церкви святого Миколая. Населення Томилівки становило 550 осіб. Бід парафії існувала церковно-парафіяльна школа.

За переписом 1913 року у Томилівці було вже 152 садиби, проживали 520 селян

У 1918-1919 роках, у період громадянської війни, селяни змушені були сформувати збройну дружину для захисту свого села. У 1915 р. 100 озброєних томилян виступили проти німецьких окупантів, у 1920 р. - протистояли полякам. Тоді ж у селі створено сільську раду та комнезам.

У 1922 р. в Томичівці налічувалося 328 господарств і проживали 1442 особи. У селі працювали сільськогосподарське та меліоративне товариства, споживчий кооператив, кооперативна та приватна крамниці, вітряк, драч, 2 олійниці, 18 кустарно-ремісничих господарств. Діяли школа 1 ступеня та лікнеп. У 1930 р. в Томилівській школі 1 ступеня нав'чалося 196 учнів.

Станом на 1928 р. селяни збирали по 8-10 ц/га зернових, по 90-100 ц/га цукрових буряків.

У 1923 р. створено Білоцерківську округу. Томилівка стала центром селищної ради Білоцерківської округи.

У 1929 р. в селі розпочато колективізацію, створено артіль «Нове життя», у 1930 році її реорганізовано в однойменний колгосп.

Пам'ятник жертвам голодомору

У часи Голодомору 1932-1933 рр. померли 117 томилян. На 'честь загиблих у Томилівці зведено курган «Жертвам Голодомору 1932- 19 З 3 рр.». Поруч з курганом у 2009 році встановлено пам'ятник «Жертвам Голодомору 1932- 1933 рр.» у вигляді скорботної жінки-матері

Мартиролог села Томилівка

У 1931 р. в колгоспі налічувалося 89 господарств, у 1933 р. - 277, у 1940 р. - 298 господарств. Було збудовано 3 тваринницькі ферми - конеферму, свиноферму та ферму великої рогатої худоби. Колгосп «Нове життя» в довоєнний період вважався одним з передових на Білоцерківщині.

Розвивалась і освіта а Томилівці. Восени 1932 р. в школі відкрито п'ятий клас, а у 1935 р. була вже семирічка.

У роки Великої Вітчизняної війни з Томилівки мобілізовано в діючу армію 133 осіб, 270 томилян працювали на оборонних роботах. У боях відзначилися: Степан Кузьмич Михайлюк, що пройшов війну від солдата до підполковника; офіцери - брати Григорій Андрійович та Олександр Андрійович Архипенки, Василь Білобров та інші.

24 липня 1941 р. німці окупували Томилівку. Понад 60 томилян було відправлено на примусові роботи до Німеччини.

Визволення села відбулося 5 січня 1944 р.

Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки другої світової війни
(фото Олекса Київ)

За активну боротьбу з німецько-фашистськими завойовниками та на трудовому фронті 55 жителів Томилівки нагороджено орденами та медалями.

Відразу після визволення відновився колгосп «Нове життя». Вже у березні 1960 р. на базі колгоспу с Заріччя та колгоспу «Нове життя» створено радгосп "Білоцерківський", відділенням якого стала Томилівка.

У 1552 р. в школі відкрито восьмий клас, а в 1555 р. здійснено перший випуск. З 1953 р. по 1979 рік школою керував Макар Петрович Проценко, педагогічний колектив працював під керівництвом заступника директора Михайла Степановича Барабохи.

Томилівська гімназія-початкова школа

Все своє життя працювали в школі: викладач російської мови і літератури Олексій Йосипович Чередніченко (з 1544 р.), викладач української мови і літератури Галина Іванівна Логвиненко (з 1557 р.), вчитель англійської мови Петро Артемович Пащенко (з 1554 р), вчитель математики Петро Якович Бердник (з 1549 р.).

У1950-1960 рр. почалося будівництво житла для селян. У середині 1960-х років у Томилівці було понад 300 будинків. Тоді ж у селі почали працювати комбінований дитячий майданчик, сезонні літні дитячі ясла, ФАП, клуб, бібліотека, вже діяли поштове відділення, телеграф. До кінця 1960- х років Томилівка була електрифікована та радіофікована. Станом на 1 січня 1563 р. у селі мешкали 1348 осіб.

У 1992 р. розпочалася газифікація Томилівки, яка завершилась 'через два роки.

На початку 1990 р. на базі відділення «Томилівка» створено радгосп «Томилівський», який очолив С.П Вахній. У 1554 р. господарство реформовано в АФ «Томилівська».

З 1993 р. по 1995 р. місцевими силами зведено церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

Швидко розвивалася інфраструктура села У березні 2000 року агрофірму реформовано в ТОВ «Земля Томилівська». Згодом поряд з'явилося ФГ «Томилівське».

У 2002 році до І00-річчя школи відкрито шкільний музей.

У 2002 р. в Томилівці збудовано спортивний зал. Відкриття якого відбулось у 2010 році.

В адміністративних межах Томилівської сільської ради з 2008 р. працює ТОВ «Біло-церківський молочний комбінат» з проектною потужністю - переробка 200 тон сировини щодоби. Директор - В.О. Кравчук. Товариство надає 226 робочих місць.

Нині в селі діють ФАП, Будинок культури, бібліотека, мережа магазинів різних форм власності Томилівське НВО "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ" відвідують 16 вихованадв дитсадка та 116 учнів. Дітей навчають 25 педагогів.

У Томилівці діє самодіяльний хор, який є учасником усіх сільських і районних свят.

  • Площа населеного пункту – 271,2 га.
  • Населення - 1050 осіб.
  • Кількість дворів - 575.
  • День села - 5 липня

В. В. Гудзюватий

 ______________________________

ДЖЕРЕЛА
Міста і села України. Київщина

Дописати коментар

0 Коментарі