Сухоліси


Перші згадки про Сухоліси сягають початку XVIII століття. Село розташоване на лівому березі річки Рось, за 20 верст від Білої Церкви. В околицях села Сухоліси збереглися фрагменти Змієвого валу. Крім того, на околиці села є стародавнє городище, яке свідчить про те, що місця навколо Сухоліс були заселені з давніх часів.
Знак на городищі

У 1740 році в селі було 26 хат і в Молодецькому 28; жителів в обох поселеннях до 250.

Церква в селі має назву на честь Преображення Господнього. У візиті 1746 року Білоцерківського деканату говориться про те , що церква мала за розмірами та стара, складена з осикових кругляків без стелі, вкрита соломою та й та з дірами бо зверху ні чим не вкрита. Дзвіниці теж нема, лише два дзвони на слупах.

Будівництво храму було розпочате ще 1726 року. Священиком при храмі був з 1738 року Ігнатій Юркевич, посланий візитатором на 6 тижнів в Беліловський монастир за безлади. Після будівництва храм декілька разів лагодився та стояв до 1849 року, коли на місці храму була збудована нинішня, дерев'яна церква. По штатах вона була зарахована до 7-го класу; землі мала 42 десятини. 

Спасо-Преображенська церква с. Сухоліси

У 1822 р. у селянській хаті під солом'яною стріхою відкрили першу в селі Сухоліси двокласну церковнопарафіяльну школу. Про це повідомили у тогочасних «Київських єпархіальних відомостях». Працював один учитель, учні вивчали граматику (каліграфію), арифметику, Закон Божий, співали церковних пісень. Засновниками школи та їх послідовниками були служителі церкви.

У 1882 р. на церковному подвір'ї збудували нове приміщення церковнопарафіяльної школи на кошти парафіян. Відкрили три класи, в яких навчалося 30-35 учнів. Приміщення школи слугувало дітям до 1932 р.

Станом на 1900 рік в селі було:

дворів-182;

 жителів -1017, З них чоловіків 531 і жінок 486. 

Головним заняттям жителів було хліборобство, крім того, селяни вирушали на заробітки в місцеві економії. Відстань від повітового міста до села-60 верст, від найближчих; пароплавної станції-60 верст, телеграфної станції-21 верста, поштової (казенної) станції -21 верста. Залізнична станція зветься «Сухоліси» південно-західної залізниці, пароплавна станція-"Трипілля". Телеграфна станція знаходилась у містечку Біла Церква, там само поштова (казенна). Поштова (земська) знаходилась у селі Сухолісі. В селі нараховувалось землі -3695 десятин, з яких  належало:

  • Поміщикам-2829 десятин;
  • Церквам -44,5 десятин;
  • Селянам-8221,5 десятин;
  • іншим станам - 2 десятини.
    Марія Євстафіївна Браницька

Село належало поміщиці графині Марії Євстафіївні Браницькій. Господарство у маєтку велось орендарем  дворянином Здіславом Граціановичем Пешинським. Господарство велось у поміщиці та у селян за трипільною системою.

В селі Сухоліси на початку ХХ сторіччя була православна церква,  церковно-парафіяльна школа, кузня, казенна винна крамниця та одна пивна.

Запасний продовольчий капітал до I січня 1900року складав 3027 р. 58 коп.

За радянських часів в 1930 році в селі Сухоліси було створено Колгосп ім. Ілліча. Головою колгоспу став М.Г. Костина. Головою сільради був Д.Д. Балицький. Кілька куркульських сімей було вислано до Сибіру. Колгосп не заносився на «чорну дошку». За інформацією з клірових відомостей Преображенського храму села Сухоліси встановлено, що  до 1932 року в селі проживало 2200-2300 жителів. Кількість населення після Голодомору невідома. Загальна кількість померлих від голоду за неповними даними встановлена 86 чоловік, з них 39 дітей. На сільському кладовищі пам’ятний знак встановлено у 1993 році.

Мартиролог жителів с. Сухоліси – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями очевидців Бичок В.Г., 1922 р.н.; Петрик Г.В., 1923 р.н., та ін., записаними в 2007 р. директором будинку культури Москаленко К.Г. та Андрійченко Марією Давидівною.

У 1932 р. було закінчено будівництво нової дерев'яної школи. У передвоєнний час школу закінчили 210 учнів.

В роки другої світової війни багато селян встали на захист Вітчизни. З  1941-ого по 1944 рік село Сухоліси було під німецько-фашистською окупацією. Під час окупації села приміщення школи нацисти переобладнали під комендатуру.

6 січня 1944 року село було звільнене від загарбників.

За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі проти німецько-нацистських загарбників у роки другої світової війни, орденами й медалями нагороджено 189 жителів села.

Меморіал загиблим мешканцям села Сухоліси
в роки другої світової війни

За радянських часів на території села знаходився колгосп ім. Ілліча, який мав 1188,4 га землі, в тому числі 1069,4 га орної. За трудові досягнення в сільськогосподарському виробництві орденами й медалями нагороджено 6 чоловік.

У 1960 р. Сухоліська школа була реорганізована у восьмирічну, а 1989 р. — у дев'ятирічну. 1963 р. добудовано шкільне приміщення № 2.

Окрім школи в Сухолісах за радянських часів був клуб, бібліотека. Діяли фельдшерсько-акушерський пункт і пологовий будинок.

Герб села Сухоліси

____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  4. Довідник Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки Біла Церква 2012.





Дописати коментар

0 Коментарі