Розаліївка


Село Розаліївка засноване у середині XVIII ст., про що є запис в історичних документах, коли проводився перепис євреїв у Київському і частково Житомирському повітах Київського воєводства. "Року 1784 дня 17 Липня особисто стоячи пан Пьотр Юновський, люстратор присяжний, власною рукою вивів на папері срібно грошовому слово Розаківка", - так вперше було документально зафіксовано факт існування населеного пункту. Невідомо, чи це була помилка в написанні (написано польською мовою), чи село мало в ті часи таку назву. Село входило до Василівської волості Васильківського повіту Київської губернії.

До 1825 р. церкви в селі не було. Селяни були зараховані до церкви с. Перегонівка, а з 1820 р. - до Шпендівської парафії.

Сучасна Церква Покрови Пресвятої Богородиці села Розаліївка

У 1859 р. в Розаліївці працювали винокурний та цегельний заводи, два вітряки. Село було власністю пана Петровського, який жив у великому кам'яному будинку. За народними переказами, назва села пішла від імені дочок пана - Рози і Лілії, а можливо, Розалії.

Населення Розаліївки зростало досить швидко. Якщо в 1864 р. в селі було 1000 жителів, то в 1900 р. їх уже налічувалася 1941 особа. Кількість дворів зросла з 147 до 374, селяни мали 1240 десятин землі. В цей період Розаліївка належала поміщиці Олені Титівні Маршитській, але господарство в маєтку вів орендатор Сторожик. переважна більшість селян була неписьменною, лише один чоловік, Павло Яременко, мав освіту.

У 1890 р. в хаті дяка була відкрита церковнопарафіяльна школа. В ній, окрім Закону Божого, вивчали ще російську мову та арифметику, які викладав учитель Григорій Савович Бабенко. У 1909 р. земство побудувало в селі двокласну школу.

На початку XX ст. у Розаліївці було 3 кузні, казенний винний магазин, у центрі села - 4 шинки. Населення села стрімко зростало. Землі не вистачало, і багато жителів почали виїжджати до Росії, на Далекий Схід, в Саратовську губернію.

після революції поміщицька земля була поділена: по 1 га на двір, а потім - по 3-5 га, залежно від складу сім'ї.

На початку 1920-х років у Розаліївці створено сільську раду. першим сільським головою був Петро Панасович Осадчий, а після нього - Василь Андрійович Яценко.

Багато уваги приділялось освіті селян. У 1923 р. в школі навчалося 180 учнів. У 1930-х роках у Розаліївці працювала хата- читальня, на початку 1940-х років була створена бібліотека.

Школа села Розаліївка


За свідченням очевидців, перша спроба створити колгосп у Розаліївці (у 1928 р.) була невдалою - він проіснував 18 днів, а потім люди порозбирали своє майно і продовжували господарювати самостійно. 

В 1926 році в селі, яке входило до Узинського району, створили перше товариство спільного обробітку землі, де об’єдналось 120 селянських дворів.

В 1929-1930 роках створено колгоспи: “Нове життя” (голова А.Ф. Павленко) та ”Більшовик” (голова С. В. Павленко). Про кількість розкуркулених даних немає.

Згідно клірових відомостей Розаліївської церкви, які знайдені в архівах в Києві, до 1932 року в селі було 700 дворів і проживало 2500 жителів. Після голодомору залишилось 475 дворів і в них зосталося 1420 жителів.

Загальна кількість померлих в роки Голодомору – 1080 чоловік. Жертви геноциду поховані на сільському кладовищі, де в 1999 році встановлено дубовий хрест з написом “Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.”.

Мартиролог жителів с. Розаліївки – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями очевидців Осадчої М.К., 1921 р.н.; Кущенко О.І., 1924 р.н., та ін., записаними в 2007 р. директором Будинку культури Назаренко Н.В.

Як як свідчать очевидці, до війни люди в селі жили погано, в колгоспі грошей не платили, хліба не давали. Двори обкладалися податками, був навіть податок на дерева.

Під час другої світової війни більше 500 жителів Розаліївки захищали землю від окупантів. Багато з них нагороджено ордена-ми і медалями.

За часи окупації фашисти забрали на примусові роботи до Німеччини 170 жителів Розаліївки.

У січні 1944 р. Розаліївку було звільнено. Господарство піднімали з руїн.

Меморіал на честь полеглих односельців в роки другої світової війни

У 1958 р. в результаті реорганізації МТС колгосп закупив 16 тракторів, 6 комбайнів та різний сільськогосподарський інвентар. підвищилася культура землеробства і тваринництва. Збільшилося виробництво сільгосппродукції. порівняно з попередніми роками валовий збір зерна зріс на 20%, цукрових буряків - у 1,5 рази, надої молока - у 2,5 рази.

У 1959 р. в селі збудовано двоповерховий млин.

На початку 1960-х років у колгоспі вже був 21 трактор, 6 комбайнів, 13 автомашин. Великої рогатої худоби було 1500 голів, свиней - 2300 голів.

Населення становило 1952 особи, дворів налічувалось 534. У селі жило багато молоді.

Розаліївську школу у 1962 р. відвідувало 370 учнів. їх навчали 22 вчителі, більша половина з яких мала вищу освіту. У 1964 р. в Розаліївці побудовано нову школу.

У Розаліївці працювали ФАП, пологовий будинок, дитсадок, два магазини. У Будинку культури працювала бібліотека (бібліотекарем працювала Тамара Гнатівна Шкаранда), йшли фільми, бажаючі займались у художній самодіяльності. Село було електрифіковане, радіофіковане.

На той час головою колгоспу працював М.Г. Кононенко, головою сільської ради був

С.Г. Сапронов.

У 1966 р. в Розаліївці збудовано новий Будинок культури. З його відкриттям помітно активізувалося культурне життя села. Завідував Будинком культури Станіслав Юхимович Шкаранда налагодив роботу гуртків, працював з художньою самодіяльністю. До Розаліївки часто приїжджали професійні артисти. У 1970 р. село відвідав льотчик-космонавт, уродженець м. Узин Павло Романович Попович. Декілька разів приїжджав відвідати рідне село космонавт А.Т. Голубєв.

У 1969 р. в селі прокладено шосейну дорогу, яка зв'язала Розаліївку з м. Узин. З кінця 1960-х років величезні кошти вкладалися в будівництво корівників. Господарство села міцніло й розвивалося.

У 1970-ті роки велику групу колгоспників за вагомі досягнення в сільськогосподарському виробництві було нагороджено орденами і медалями: Г.Ш. Сухомлина та Ф.С. Вовка - орденом Трудового Червоного прапора;

За останні роки колгоспну землю розпайовано між працівниками господарства і пенсіонерами. Села газифіковані, майже всі вулиці мають тверде покриття. побудовано новий двоповерховий магазин з баром, адміністративне приміщення СВК "Розаліївський".


Герб села Розаліївка

  ____________________________________________

Джерела

  1. Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 792 с. 
  2. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  3. Міста і села України(Київщина), Київ 2009 рік.


Дописати коментар

0 Коментарі