Погреби

Село Погреби розташоване серед мальовничих пагорбів на місці впадіння річки Барахтянки в річку Стугну. Старожили села ще у XIX сторіччі розповідали про те що Погреби село давніше за всіх навколишніх. В давні часи Погреби з'єднувались греблею, яка затримувала воду у величезному ставку, що належав разом з водяним млином Києво-Флорівському монастирю.

Перша згадка про село Погреби в письмових джерелах датована 1159 роком, яка свідчить про передачу села у володіння Києво-Печерського монастиря.

Монастирський млин 1812 року (малюнок Дзюбенко А. В)

В селі була дерев'яна Церква, в ім'я Введення в храм Пресвятої Богородиці, збудована у 1845 році. До побудови її з давніх-давен існувала тут церква. Та, що описується у візиті (Білоцерківського деканату) 1746 року Введенська дерев'яна, двокупольна, невідомо коли була збудована. Але за переказами, ймовірно ще в XVII столітті, церква звалася в ім'я Святителя Миколая. Церква, в ім'я Введення в храм Пресвятої Богородиці за штатами полягала у 7-му класі; землі мала вказану пропорцію.

Сучасна церква села Погреби

На околиці с. Погребів збереглися залишки поселення трипільської культури (III  тисячоліття до н. е.), на якому розкопано житло. За селом є 2 кургани, один з яких називається Чортиха. Поблизу с. Заріччя виявлено  давньоруське городище X—XII століття.

В 1928 році в Погребах виник колгосп, який нараховував аж п’ять господарств і проіснував лише рік – не було реманенту для обробітку землі, не вистачало тяглової сили.

В 1930 році по всій країні була проголошена загальна примусова колективізація. З «двадцятип’ятитисячників», тому за шефів з міста в село був направлений Бортницький Пилип, який працював головою сільської ради і був активним виконавцем сталінської політики на селі.

Того ж року в с. Погреби знову почав організовуватись колгосп. Серед активістів були: Грицай Зосим, Коваленко Михайло, Хлоп’ячий Семен, Доброріз Григорій, Фортунатов Андрій, Холодний Остап. Першим головою колгоспу став Моторний Х.Г.

 Активізувалася в цей час боротьба з господарями-одноосібниками. В ті роки «розкуркулили» Кравченка Григорія, Кравченка Данила, Грицая Свирида, Ковміра Михайла та ін. До 1933 року колгоспники працювали без бригад, за пусті трудодні.

При підготовці штучно створеного тоталітарною владою голодомору восени і взимку 1932 року у людей було забрано майже весь урожай зернових як з комор спільних господарств, так і в господарствах одноосібників. В Погребах почався смертний голод. Нині відомі тільки 83 прізвища загиблих.

Хрест на Погребському кладовищі

У 1994 році в селі на центральному кладовищі встановлено пам’ятний знак – хрест жертвам Голодомору

1932-1933 років.

Мартиролог села Погреби

Мартиролог жителів с. Погреби – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченнями очевидців Волошиної Є.Л. (1899 р.н.), Фесан Д.М. (1919 р.н.) та ін., записаними в 1994-1995 роках Бейлісом В.Л., вчителем Погребівської школи, істориком-краєзнавцем.

В роки другої світової війни багато селян захищали країну від німецько-фашистських загарбників. За бойові заслуги на фронтах 120 жителів села нагороджено орденами й медалями. 

Меморіал полеглим односельцям у роки війни 1941 - 1945

В післявоєнні роки у Погребах була розміщена центральна садиба колгоспу «Червона зірка». Провідна галузь господарства — м’ясо-молочне тваринництво.  Розвинуте рільництво. Земельні угіддя становлять 2623,9 га, в т. ч. орної землі — 1712,2 га.  Допоміжні підприємства — млин, цегельний завод. В селі була восьмирічна школа, бібліотека, клуб.