Плесецьке


Плесецьке з усіх боків оточене лісами, неподалік протікають річки Унава та Ірпінь, а селом тече р. Плиска. Унава в давні часи була повноводною річкою. Весною вона заливала всі береги, заболочуючи їх.

Село утворилося на місці давньоруського городища (фортеці), збудованого за часів правління Володимира Святославовича (950-1015 рр.) для захисту західних кордонів Київської Русі від печенігів. За часів Золотої Орди у середині ХІІІ ст. село було ареною бойових дій, що підтверджується археологічними знахідками.

У XVII ст. село належало роду Аксаків. У ході Національно-визвольної війни середини XVII ст. поселення було спустошено. Універсалом гетьмана Богдана Хмельницького від 11 січня 1651 р. село підпорядковувалося Свято-Богоявленському Братському монастирю, що було підтверджено царем Олексієм Михайловичем. Станом на 1730¬1731 рр. тут налічувалося 54 двори.

З давніх часів селяни Плесецького займалися землеробством та скотарством. після реформи 1861 р. заплава р. Унави була розділена між селянами для сінокосу. Крім сінокосів вздовж р. Унава, які розташовані за 15-17 км, село мало польові землі, більшість яких до 1917 р. належала поміщику.

У 1859 р. в Плесецькому організовано одну з перших і найбільших церковнопарафіяльних шкіл на Васильківщині, яку відвідували діти сусідніх присілків Дзвінкове, Перевіз, Сподарки та Хлепчі. Її фундатором був настоятель Свято-Стрітенської парафії о. Олександр Федорович Калиновський. У 1864 р. в школі навчалися 42 хлопчики та 15 дівчаток, у 1909 р. відповідно 115 та 14.

Напередодні першої світової війни у селі відкрито двокласну земську школу. Станом на 1914 р. в єдиному класі парафіяльної Школи налічувалося 90 учнів та 7 учениць, у двох класах земської школи ВІДПОВІДНО 96 та 16. Напередодні революції жителі села мали тісні зв'язки з революційними організаціями Києва та Петербургу (О.С. Бараненко, І.Д. Сперкач).

Неподалік села, біля залізничної платформи Корчі, 18 листопада 1918 р. відбувся бій між загоном січових стрільців під командуванням сотника Федора Черника та гетьманськими загонами П. Скоропадського. Восени 2008 р. на цьому місці за сприяння сільського голови та спонсорської допомоги О.М. Білик встановлено гранітний козацький хрест. У нерівному бою загинули 37 січовиків, їх тіла були поховані в Маріїнському парку в районі нинішнього будинку Верховної Ради; могила до нашого часу не зберіглася.

Пам'ятний знак на місці бою січових стрільців у 1918 р.

Зі встановленням радянської влади у 1920 р. в селі створено сільську раду, першим головою якої обрано Оксена Миргородського. Цього ж року відкрито початкову чотирирічну школу та медичний пункт, в якому працювали 1 лікар та 1 медсестра.

До 1926 р. у центрі села діяла церква, яка була зруйнована за вказівкою влади. В її будівлі до 1967 р. містилася середня школа. після спорудження Школи у Плесецькому тут розташувалась сільська рада.

У 1929 р. засновано КОЛГОСП ім. Першого травня, головою якого обрано Клима Григоровича Чернишенка. КОЛГОСПНІ землі не давали високого врожаю. Для розбудови колгоспів по селах направляли кваліфікованих спеціалістів. Таким чином, у колгосп ім. Першого травня в 1930 р. було направлено Едуарда Володимировича Котіка, за час головування ЯКОГО господарство розши- рилося, організовано ферму великої рогатої худоби, кількість працівників зросла до 1000 осіб.

У 1932 р. на території Плесецького створено колгосп ім. 15-річчя Жовтня, головою якого обрано місцевого жителя Тіта Григоровича Петрунька. На колгоспних землях застосовувалася система сівозміни, виділена площа під сади, в результаті чого у колгоспі ім. Першого травня розбили сад ПЛОЩЄЮ 38га, у колгоспні ім. 15-річчя Жовтня - 68га. У 1932 р. створено ще один колгосп - ім. 2-ї п'ятирічки, який очолив Семен Якович Бараненко.

Господарства забезпечували овочами жителів Києва. Особлива увага приділялася вирощуванню картоплі, яку обробляли вручну.

Власної техніки у колгоспах не було, і тому під час польових робіт використовувалася техніка Кожухівської МТС, створеної у 1930 р., в якій щорічно працювали курси трактористів і комбайнерів. З часом зменшувалася потреба в ручній робочій силі, тому значна кількість місцевого населення йшла працювати у Київ на заводи, фабрики та залізницю.

У 1930-х роках у селі організовано дві початкові школи. Одна з них, чотирикласна, що налічувала близько 100 учнів, проіснувала до 1985 р.; друга - двокласна, із 40 учня-ми, припинила своє існування у 1970 р. У 1937 р. відкрито школу із восьмирічним навчанням, яка діяла до 1995 р.

У 1932 р. селянами зібрано непоганий врожай, але держава збільшила норми здачі зерна, і весь посівний матеріал був зданий державі. Колгоспникам за трудодні нічого не видали. почався голод, який забрав життя багатьох селян.

У 1933 р. поля засіяли та засадили всім, що зберегли селяни. Корів випасали в лісі, коней, волів, овець - у колгоспних садах.

Під час поминальних заходів біля поклінного хреста жертвам голодомору

Людські втрати, що зазнало село під час штучного голоду неможливо підрахувати, особливо висока смертність була серед дітей. Встановлено 111 імен загиблих від голодомору. Люди пам’ятають місця масового поховання односельців.

У 1993 році був встановлений хрест жертвам голоду на «Київському кладовищі», а в 2007 році з ініціативи Плесецької сільської ради встановлено пам’ятний знак по вул. Леніна (10 район) на місці масового поховання.

Мартиролог села Плесецьке

Мартиролог жителів с. Плесецьке – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченнями очевидців Бараненко В.Д. (1916 р.н.), Конюшенко Є.С.(1919 р.н.), записаними в 1993 році вчителями Плесецької школи Щербою І.А. та Шиденко Г.І.

У 1934 р. місцеве населення пережило епідемію дифтерії, під час якої також помирали люди. Були одинокі випадки і черевного тифу. З приводу цього у селі з'явився перший фельдшер - Феня Федорівна Сперкач. У 1935 році Васильківським районним відділом охорони здоров'я направлено на роботу лікаря Лесю Єфремівну Самурай, яка працювала у селі до 1957 р.

У 1940 р. на посаду акушерки була направлена Марія Єфремівна Різник, яка працювала у селі до 1955 р.

У липні 1941 р. прийшов наказ про евакуацію великої рогатої худоби на схід за відступаючими військами та знищення посівів з метою недопущення його використання ворогом. Виконання даного наказу було покладено на Оксена Миргородського, який успішно справився з поставленим завданням: переправив худобу господарства до пункту призначення, після чого пішов на фронт. У1943 р. він загинув у бою.

Наприкінці липня 1941 р. село було окуповано фашистами, голову сільської ради Костянтина Кравченка розстріляли. Старостою села призначено Юхима Луценка, а потім - Івана Комаренка, якого, як і його наступника Порфирія Сперкача, вбили партизани.

Під час німецько-фашистської окупації  багато жителів села було в партизанському загоні Героя Радянського Союзу А. С. Грисюка. 

Після визволення Києва у листопаді 1943р. була знята окупація і в Плесецькому. У бою за село загинуло 74 воїни, 15 з яких невідомі. На честь полеглих у селі встановлено пам'ятники та обеліски, зокрема пам'ятник першому секретарю ЛКСМУ Я. Хоменку.

На фронтах Великої Вітчизняної війни загинули 495 жителів Плесецького.

Пам'ятник загиблим у роки другої світової війни

Зі звільненням села від окупантів почалося відновлення господарства колгоспів. Усю роботу виконували жінки і діти, до польових робіт залучалася і домашня худоба. Лише у 1947 р. жінок-трактористок змінили чоловіки, які повернулися із фронту.

У 1947 р. в селі багато населення захворіло на черевний тиф, для більшості хвороба закінчилася смертю.

У 1950 р. на місці існування давньоруського городища велися археологічні розкопки за участю Інституту матеріальної культури, а в 1972 р. - Інституту археології АНУРСР, вході яких було відкрито дерев'яні конструкції та речовий матеріал ХІ-ХІІІ ст. та ХУ-ХУІІ ст.

У 1955 р. колгосп ім. 2-ї п'ятирічки перейменовано на колгосп ім. 25-річчя ВЛКСМ, його очолив Дмитро Сергійович Казарін. Колгосп ім. 15-річчя Жовтня очолив Михайло Сергійович Шабунін, а колгосп ім. Першого травня - фронтовик Кирило Данилович Дишкант. Цього ж року районні МТС реорганізовано у ремонтні майстерні сільськогосподарської техніки.

У 1956 р. КОЛГОСПИ ім. Першого травня та ім. 15-річчя Жовтня об'єднані в колгосп ім. Першого травня під керівництвом М.С. Шабуніна. площа яблуневих садів збільшилася до 138 га. Яблука вагонами відправляли в м. Воркуту, де здавались оптом у коопторги. Були придбані нові трактори, комбайни та інші сільськогосподарські машини і міндобрива.

У 1957 р. головою колгоспу запропоновано розведення льону-довгунця, вирощування якого давало значні прибутки. У тому ж році оплата праці колгоспників з трудоднів змінилася на грошову одиницю. У 1958 р. колгосп ім. 25-річчя ВЛКСМ приєднався до колгоспу ім. Першого травня.

До того часу лише у тваринництві застосовувалася ручна праця, в інших галузях робота поступово механізувалася.

У 1958 р. добудовано лікарню, завдяки чому збільшилося ліжко-місць до 15, забезпечено лікарню стоматологом (Клара Марківна) та педіатром (Марія Єфремівна).

У 1960 р. ще добудовано будівлю лікарні, збільшився її штат. Головним лікарем прийшов працювати Костянтин Іванович Буцько - гінеколог за фахом. Цього ж року село електрифіковано.

У 1960 р. новим головою колгоспу ім. Першого травня обрано місцевого жителя Івана Макаровича Юшка, фронтовика та інваліда війни. Головним зоотехніком був Григорій Васильович Черевко, ферму великої рогатої худоби очолила Ярина Петрівна Сперкач, свиноферму - Мотря Василівна Пазюра, ветеринарним лікарем працював Семен Васильович Шиденко.

У 1962 р. хірургом прийшов працювати Рудольф, який проводив нескладні операції; у цей час почав працювати рентген-кабінет. З 1963 р. Плесецьку дільничну лікарню очолив Ростислав Герасимович Марушко, який пропрацював на цій посаді до 2002 р.

протягом 1964-1967 рр. посаду голови колгоспу обіймав Едуард Володимирович Заремба. У 1966 р. збудовано нову будівлю для медичної амбулаторії, а будинок по вул. Комінтерну передано медичним працівникам під житло. Штат медпрацівників збільшився введенням посади лаборанта. У 1967 р. відкрито середню школу із десятирічним терміном навчання.

Сучасний навчальний заклад села Плесецьке

У 1975 р. колгосп ім. Першого травня реорганізовано в радгосп "Дзвінкове", до складу якого ввійшли землі колгоспів сіл Дзвінкове та Перевіз. Директором призначено І. Медоєва. Напрям виробництва радгоспу дещо змінився: збільшилася площа вирощування картоплі, придбані нові сорти, збудовані сортувальні установки та будівля для зберігання.

У тваринництві займалися виробництвом молока і м'яса, для зберігання чого побудовані холодильні установки.

Садівництво скорочувалося, частину садів вирубано. Було побудовано цех з переробки яблук, який очолив Григорій Іванович Чаюн.

У 1980 р. господарство очолив Володимир Дмитрович Романенко. Було розпочато будівництво житла для молодих спеціалістів. Господарство поповнювалося новими кваліфікованими працівниками.

У 1982 р. директором радгоспу призначено Федора Григоровича Лісового, який працю- вав на цій посаді до 1996 р.

У 1986 р. після Чорнобильської катастрофи у селі побудовано 102 будинки, в які переселили жителів с. Варовичі Поліського району Київської області. У 1996 р. землі радгоспу розпайовано.

Плесецький гранітний кар'єр

У західній частині села знаходиться родовище гранітів, яке віднайдено ще до революції. На цьому місці у 1965 р. відкрито Плесецький гранітний кар'єр, який у 1990-х роках припинив свою діяльність. У 2007 р. робота ТОВ "Плесецький гранітний кар'єр" була відновлена, головою ради учасників обраний Валентин Дмитрович Стаднік. На виробництві встановлено сучасне обладнання, трудяться висококваліфіковані працівники.

У 2007 р. в селі відкрито сучасний стадіон та рух маршруту Плесецьке - Київ. У 2008 р. реставровано та відновлено роботу ДНЗ "Дюймовочка" (завідувач В.І. Гречана), збудованого у 1981 р. На сьогодні він відповідає всім вимогам європейського зразка.

У 2007 р. за значний внесок у розвиток села сільського голову Миколу Даниловича Луценка нагороджено відзнакою Київської обласної державної адміністрації "Патріот Київщини".

Серед вихідців села є досвідчені спеціалісти з різних галузей науки і техніки: Д.І. Комаренко - доктор медичних наук, професор Інституту радіології НАНУ; Л.І. Олександренко - заслужений економіст України; П.Д. Різник - інженер-конструктор заводу ім. Антонова; В.С. Ковальчук - кандидат технічних наук Інституту електрозварювання ім. Патона; І.О. Сперкач - доцент КПІ, провідний конструктор будівництва металургійних заводів; Н.К. Куцоконь - кандидат біологічних наук.

Сільський краєвид

 ____________________________________________

Джерела

  1. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  2. Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971.
  3. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  4. Міста і села України. Київщина (книга перша)2009 р.
  5. Населені місця Київщини (попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року). Київське округове статистичне бюро 1927 рік




Дописати коментар

0 Коментарі