Пищики


За часів існування Васильківського повіту село Пищики входило до Великополовецької волості. Назва села протягом свого існування не змінювалася, адже, за даними перепису населення, у 1864 р. село називалося так само.

Польський сейм у 1590 р. дозволив королю роздавати "у вічність" землі навколо Білої Церкви польським магнатам.

У 1591 р. всі села, в тому числі Пищики, навколо Білої Церкви були включені до Білоцерківського староства, де панувала польська шляхта. Пищики стали власністю графа Браницького.

На території села невідомим інженером приблизно у 1621 р. була збудована церква. Цю дату підтвердили старожили. Вони розповіли, що коли закривали храм у 1930 р., то під престолом знайшли акт перенесення і забудови церкви, якій тоді було 309 років. Усі церковні книги та документи, як розповів А.В. Куриленко, склали у вівтар, потім приїхали представники району і все забрали. Відтоді ніяких даних про церкву немає.

Трьохсвятительська церкв села Пищики відтворена в Переяславському музеї

Мешканець села К.С. Гирявець згадує, що, за розповідями дідів, нинішня церква була перенесена з Найди (колись там, де нині урочище Найда, були село і церква уніатів). під час воєн село було повністю знищено, церква, яка залишилася, перенесена на територію с. Пищики. Сьогодні її перевезено до Переяслав- Хмельницького музею просто неба.

Село було розташоване вздовж правого боку яру, урочища Найда, і мало назву Найдена. Доказом існування села є залишки знарядь праці, кістки людей і тварин, які виорювалися при обробітку землі та які знаходять і нині.

На місці колишнього населеного пункту - лісовий масив Найда.

На початку XX сторіччя в селі Пищики було 354 двори, в яких мешкало 1969 осіб – 982 чоловіки та 987 жінок. Головним заняттям жителів було хліборобство. Окрім того селяни  відправляються на заробітки в Херсонську та Єкатеринославську губернії, а також в міста Київ та Одесу. 

В селі нараховувалось землі 1984 десятин , з яких належало:

Поміщикам – 500 десятин;

Церквам – 48 десятин;

Селянам – 1435 десятин

Іншим станам – 1 десятина
Марія Євстафієвна Браницька

Село знаходилось у власності графині Марії Євстафієвни Браницької. Господарство в маєтку велось орендатором Станіславом Антоновичем Судзіловським. Господарство у поміщиці та селян велось за трохпольною системою.

Відповідно до статистичних даних на 1900 рік в селі були: 1 православна церква, 1 однокласна церковно-парафіяльна школа, 1 водяний млин, що належав селянину Гервасію Кубашевському, 4 кузні, 3 крупорушки. Запасний продовольчий капітал на 1 січня 1900 року складав5015 рублів 72 копійки.

До 1917 р. на території Пищиків стояла ферма "Гаєвище", яка належала поміщику B. Пєшковському. 

У Пищиках в церковнопарафіяльній школі один учитель Г.І. Кузьомко навчав близько 100 дітей.

Сучасний навчальний заклад села Пищики (фото Андрій Тимошенко)

У 1918 р. в селі створено сільську раду, першим головою якої став А.К. Куриленко. Цього ж року утворено комнезам на чолі з C. В. Куриленком.

У Пищиках в 1921 р. створено показове господарство, де відповідальним керівником обрано К. Кубашевського. 22 березня 1922 р. організовано комсомольську організацію, першим секретарем якої став П.Є. Федоряка, а першими комсомольцями - А.К. Приймак та Г.С. Приймак.

У 1926 р. в селі на базі товариства створено комбіноване господарство, головою обрано Т.С. Барана. У 1927 р. утворено ТСОЗ (голова - Д.К. Линник).

У період колективізації в Пищиках з’явилися перші колгоспи: ім. Терниченка (голо¬ва С.С. Гирявець), ім. Петровського (голова Т.О. Іваненко), "Новий шлях" (голова М.Я. Линник). За рік колгосп "Новий шлях" приєднано до колгоспу ім. Терниченка.

під час Голодомору 1932-1933 рр. голодною смертю померло багато селян, але точна їх кількість невідома.

Шляхом опитування старожилів села встановлено 45 осіб, в т.ч. 11 дітей, які поховані на сільському кладовищі, де в 1997 р. зведено пам’ятний знак.

Мартиролог села Пищики

Мартиролог жителів с. Пищики – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями Федоряки М.О.,1923 р.н.; Денник У.С.,1917 р.н.; Костенко В.С.,1919 р.н.; Люсік Ф.М.,1916 р.н., записаними у 2007-2008 роках Гирявець Т.М., директором Пищиківського сільського Будинку культури.

У 1933 р. в селі було три трактори ХТЗ. перша тракторна бригада складалася з бригадира Касяна Лапача, трактористів К.З. Герасименка, Миколи Приймака, Сергія Хав- рука, Григорія Гирявця, Хоми Гирявця, Тихона Линника, Тита потіхи, Макара Мокрого.

Пищики у 1937 р. одержали комбайн "Комунар" та автомобіль. першим комбайнером став К. Герасименко, а першим шофером - Микола Приймак.

У 1938 р. колгосп ім. Терниченка в Пищиках перейменовано на ім. Сталіна.

З 15 липня 1941 р. в Пищики ввійшли німецькі війська. У період окупації гітлерівці розстріляли директора школи Г.П. Макаренка, а також активістів А.Ф. Пономаренка, К.П. Гирявця, І.Д. Линника, Антона Кондратенка. Із Пищиків вивезено на примусові роботи до Німеччини 200 юнаків та дівчат, частина з них не повернулася.

У боях за Вітчизну загинули 238 односельців, з них 153 занесено до Книги пам'яті. У Пищиках встановлено обеліск Слави на їх честь.

За мужність і відвагу у роки Великої Вітчизняної війни більш як 300 громадян села були удостоєні високих урядових нагород.

31 грудня 1943 р. війська 1-го Українського фронту звільнили Пищики.

У 1951 р. колгосп ім. Шевченка приєднано до колгоспу ім. Сталіна. У 1961 р. останній перейменовано у колгосп "Заповіт Ілліча", який став центральною садибою в селі. Виробничим напрямом господарства є зерново-буряковий, також розвивається тваринництво.

За ударну працю було нагороджено орденами та медалями 6 трудівників колгоспу.

У 1956 р. на території Пищиків збудовано цегельний завод.

25 грудня 1963 р. в селі було електрифіковано до 800 точок.

В Пищиках працюють середня школа, будинок культури і бібліотека.

Уродженцем села є лауреат Державної премії СРСР кінооператор К. І. Богдан.

Сільський краєвид

За часів незалежності України до середини 2017 року село входило до складу територіальної громади Пищиківської сільської ради, а після утворення Фурсівської об'єднаної територіальної громади до складу якої село увійшло разом із селом Безугляки і відноситься до Білоцерківського району.

 ____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971.
  4. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  5. Міста і села України. Київщина (книга перша)2009 р.
  6. Населені місця Київщини (попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року). Київське округове статистичне бюро 1927 рік

Дописати коментар

0 Коментарі