Перегонівка


Село Перегонівка входило до складу Васильківського повіту Київської губернії. Нині це село Обухівського району Київської області. Розташовується на обох берегах р. Красної. Назва села походить від його першопоселенців, що були перегнані сюди з інших місцевостей. На Південно-західній околиці Перегонівки збереглися залишки Змієвого валу, а також скитської могили, ім'я якій - Близнята. На території села виявлені матеріальні пам'ятки зарубинецької, черняхівської археологічних культур, давньоруської доби.

Писемні згадки про поселення зустрічаються в середині XVI ст. Є згадки в 1580-х роках, коли воно входило до королівської даровизни Лукавиці (Обухівського ключа), яка належала шляхтичу Павлу Нановичу Дорогостайському. 16 грудня 1588 р. Павлів дядько П. М. Дорогостайський продав Лукавицю київському воєводі, Володимирському старості, князеві Василю - Костянтину Острозькому.

Перший орендар Обухівського ключа воєвода В.-К. Острозький "осадил" (заселив) маєток в Обухові, "оселил села Перегонов, Василков (нинішній Василів) и Деремезное". В 1591 р. звозив сюди з інших місць після татарського згону цілі села з хатами і всяким начинням. Колонізаційні заходи, здійснювані В.-К. Острозьким По Стугні та Красній, король Жиклеондт ІІІ ставив за приклад іншим колонізаторам.

У 1604 р. Обухівський ключ знову повернувся Павлу Дорогостайському. Після його смерті Обухівщиною володіла дочка Галина, яка вийшла заміж за бельдського каштеляна Андрія Фірлея, йому й дістався Обухівський ключ - Обухів, Германівна, Перегонівка, Василів, Деремезна. Потім маєток перейшов до Фірлеєвої сестри Анни, яка була дружиною графа Казимира Тарновського. Тарновські виділили з Обухівського ключа окреме староство Василівське, до якого увійшла Перегонівка.

Історичні джерела підтверджують, що під час Визвольної війни восени 1651 р. між Перегонівкою і Василівом знаходився козацький табір Богдана Хмельницького - противага табору трьох гетьманів корони М. Потоцького, М. Калиновського та Я. Радзивілла, що знаходився біля Германівки.

У 1740 р. в селі проживало 443 мешканці.

Є згадки про перебування в Перегонівці(1768 р.) гайдамацького ватажка, запорожця Якова Швачки. Від графів Тарновських Василівщина перейшла (1796 р.) до шамболяна його королівської милості Івана Проскури- Сущанського, Після смерті якого Василів і Перегонівка дісталися його сину Антонію Проскурі. 1835 р. Антоній продав Василівщину поміщиці Катерині Левандовській. У 1848 році, після її смерті, Василів і Перегонівка дісталися її синам - Юлкану і Никодиму Левандовським. З 1874 р. Перегонівка належала поміщику С.ї. Коршуну.

Краєвиди села Перегонівка

У 1900 р. в Перегонівці знаходилося 198 дворів, 1081 особа жителів обох статей: чоловіків - 554, жінок - 527. Село належало статському раднику Стефану Павловичу Коршуну. У селі діяли православна церква, однокласна парафіяльна школа, водяний млин, кузня, працював лікар.

У 1930-х роках у Перегонівці було створено хліборобську артіль "Червоний шлях". У період колективізації селян, хто жив трохи заможніше, розкуркулювали, а майно забирали. Чотири сім'ї було виселено до Сибіру.

Колгоспниці артілі "Червоний шлях" Параска Гержан, Олександра Черевко та Олександра Чорноіван працювали власними коровами на сівбі озимих.

Під час Голодомору 1930-х років померло з голоду приблизно 250 осіб. Опитуванням встановлено імена 26 осіб. Відоме одне поховання жертв, яке знаходиться на сільському кладовищі. Там у 1997 р. встановлений хрест.

Мартиролог

Мартиролог жителів села Перегонівки – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями Дерези Н.О., 1923 р.н.; Кулик М.Ю., 1927 р.н., та ін., записаними у 2008 році Кулик М.М., секретарем сільської ради.

Великі втрати понесла Перегонівка під час другої світової війни: 94 перегонівці не повернулися з фронтів. півтори сотні воїнів- односельців брали участь у воєнних діях. 117 сільських юнаків і дівчат було примусово вивезено на роботи до Німеччини.

Восени 1943 р. Перегонівка на два місяці стала прифронтовим селом. У січні 1944 р. село було визволене. Тоді ж 14 перегонівських дівчат з ланки Євдокії Петриненко звернулися до молоді Обухівщини з пропозицією поїхати на відбудову Києва. П'ятеро з них за відбудову Хрещатика були нагороджені медаллю "За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.".

У 1952 р. артіль першою в Григорівській МТС виконала план сівби озимих культур. Найкращі показники мали трактористи Р. Крутенко та І. Чорноіван, щодня виорюючи по 18 га озимого клину. Машиніст молотарки ї. Петриченко повідомляв: "Наша молотильна бригада зобов'язалася за 35 днів намолотити 800 т зерна. працюємо з 5 ранку до 12 ночі. Працюємо дружно, злагоджено. Старанно трудяться: барабанщики Ю. Кулик, І. Кулик; на підвезенні снопів до току - М. Бова і М. Йосипенко; на відгортанні соломи і полови від молотарки І. Кулик".

У 1956 р. хліборобська артіль Перегонівки зібрала по району найбільший врожай зернових культур - 24,1 ц/га.

Великих успіхів у тваринництві (до 5 тис. л молока від корови) було досягнуто у надоях молока. Особливо відзначилися доярки Л. Кулик та Г. Кулик.

У 1957 р. артіль "Червоний шлях" реорганізовано в колгосп "Радянська Україна" (об'єднання трьох сіл - Семенівки, Перегонівки та Деремезни).

На той час у селі діяли восьмирічна школа, клуб, бібліотека.

У роки незалежності України колгосп "Радянська Україна" реорганізовано в СВК "Україна". Нині на території села знаходяться садиби СТОВ "Україна", ТОВ "Аргон" (млин, що переробляє сільгоспсировину), ВАТ "Поділ-Арта" (міні-молокозавод).

За період 1993-1998 рр. повністю проведено газифікацію села, в 1995 р. - телефонізацію.

У 2000-2010 рр. в селі відбулися позитивні зміни: відремонтовано і впорядковано ФАП, Будинок культури, сільську раду, церкву, приведено в належний стан сільське кладовище, впорядковано територію центру села.

У приміщенні колишньої восьмирічної школи відкрито музей історії села.

На території Перегонівки встановлено: пам'ятний знак на честь заснування села, скульптуру Божої Матері, меморіальну дошку на честь перебування в Перегонівці в 1768 р. гайдамацького ватажка, запорожця Якова Швачки.

Пам'ятний знак на честь заснування села Перегонівка


 ____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  4. Міста і села України(Київщина), Київ 2009 рік.



Дописати коментар

0 Коментарі