Острійки


Село Острійки було засноване козаками у 1649 році. Розташовується за 10 верст від Білої Церкви та від Блощинець за 2 версти. Селом тече річка Красна. Жителів станом на 1865 рік було - 1013

В селі є церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка очевидно з’явилася на цьому місці ще до офіційної дати появи села. В літературі існують розбіжності щодо дати побудови церкви, а саме — 1606, 1710, 1740. Лаврентій Похілевич у своїх статистичних відомостях згадує про те що в церкві була ікона з написом про те що церква існувала ще в 1050 році. З візиту у 1740 році Білоцерківського деканату видно, що в Острійках була побудована церква в 1710 році, після занепаду якої, близько 1740 року побудована нинішня дерев'яна церква. У тих же візитах значиться, що до Острійської церкви 17 жовтня 1722 року в Переяславі, єпископом Кирилом Шумлянським було посвячено в священики Йосипа Вакулу. Та що священик цей», хоч і прийняв у 1737 році унію, був помічений візитатором у дотриманні деяких обрядів православних. За що був покараний та відправлений на п'ять тижнів до Красногірського монастиря на покаяння. Острійську церкву за штатами було зараховано до 0-го класу; землі  церква мала 63 десятини.

Церква 1606 р. із с.Острійки Нині перевезена до Музею народної архітектури в Переяславі

Станом на 1900 рік у селі було: дворів-328, жителів-1798. З них чоловіків - 902 і жінок-869. Головним заняттям жителів було хліборобство. Крім того селяни вирушали на заробітки у місцеві економії. 

В Острійках рахувалось землі-3502 десятини, з яких належало:

  • поміщикам – 1969,5 десятин;
  • церквам – 74,5 десятин;
  • селянам-1418 десятин;
  • іншим станам-20 десятин. 

Село належало графині Марії Євстафієвні Браницькій. Господарство у маєтку вели орендарі: купець Яків Димитрієф Лява та дворянин Климентій Осипов Соколовський Господарство велось у поміщиці за чотирипільною, а у селян-за трипільною системою.

Марія Євстафієвна Браницька

В селі була 1 православна церква, 1 однокласна парафіяльна школа, 11 вітряків, I топчак для вироблення пшона, 2 кузні та одна казенна винна крамниця.

Запасний продовольчий капітал до 1 січня 1900 досяг 4444 руб. 11 коп.

Пожежний обоз складався з 1 насоса, 3 бочок, 2 багрів, 2 сокир та однієї драбини.

В роки громадянської війни та іноземної інтервенції жителі села з однаковою впертістю про тистояли як білим, так і червоним, коли ті вдавалися до репресій щодо селянства. Перше підтверджує той факт, що в 1918 році острійчани відмовилися здати німецьким окупантам зброю і поставляти хліб, за що на село була накладена контрибуція в розмірі 15 тис. крб. і 800 пудів хліба. Друге підтверджує участь жителів Острійків у повстанні проти частин 6-го Московського полку Московської дивізії ВОХР, яке розпочалось у селі Антонівка на початку 1920-го року. 

В 30-х роках діяла Острійківська сільська рада Узинського району. Колгосп утворився у 1930 році. За даними свідчень очевидців, в селі Острійки до Голодомору проживало біля 2000 чоловік. Загинув від голоду кожен десятий. Встановлено прізвища 162-х померлих родин і окремих жителів.

Селяни-активісти села Острійки охороняють зерносховище 

На сільському кладовищі в 2007 році встановлено пам’ятний знак «Жертвам Голодомору 1932-1933 років». 

Мартиролог жителів с. Острійки – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями очевидців Головач Л.Л., 1925 р.н.; Пелих М.К., 1919 р.н.; Сім’яненка І.Ф.,1912 р.н., та ін., записаними у 2007 р. завідуючою бібліотекою Андрущенко Л.М.

За мужність і відвагу, проявлені в  боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 141 жителя села було нагороджено орденами і  медалями. 

За радянських часів в селі працював Колгосп «Червоний Жовтень», який мав 2939,4 га землі, в т. ч. 2882,3 га орної. 

У селі були середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт і пологовий будинок. 

Сільський пейзаж

Сучасне село Острійки є центром сільскої ради та перебуває в Білоцерківському районі Київської області. Населення — близько 845 жителів. За адміністративно-територіальним поділом XVIII ст. село Острійки відносилося до Київського воєводства, з 1797 року до Василькiвського пов. Київської губернії.


____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  4. Довідник Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки Біла Церква 2012.



Дописати коментар

0 Коментарі