Олійникова слобода


Селище Олійникова Слобода засноване у XVI столітті. За переказами поселення було засноване олійником на прізвище Ткаченко (саме його олійниці селище зобов'язане своєю назвою).

До побудови в 1808 році дерев'яної цвинтарної церкви, селище Олійникова Слобода зараховувалося до Рейментарської (Мала Антонівка) парафії. Церква Святої Мучениці Параскеви в Олійниковій Слободі у 1857 році була відновлена; при церкві не було ні землі, ні будинку церковного.

Селище розташоване на відстані 3 верст на захід від Малої Антонівки, при струмку Вирвохвіст, що впадає в річку Роток.

За інформацією, яку зібрав Лаврентій Похилевич, у 1864 році в селі було 785 мешканців.

Станом на 1900 рік мешканців було 1381, з них чоловіків – 685, жінок – 696.

Головне заняття жителів - хліборобство; крім того, селяни вирушають на заробітки в місцеві економії. Відстань від повітового міста до села - 45 верст, від найближчих:

  •  залізничної станції-18 верст;
  •  пароплавної-45 верст;
  •  телеграфної 25 верст;
  •  поштової (казенної)-25 верст;
  •  поштової (земської) - 5 верст;

 Залізнична станція називається «Сухоліси» Ю.-З. залізниця., пароплавна «Трипілля». Телеграфна станція знаходиться у містечку Біла Церква, там також знаходиться поштова (казенна) станція, поштова (земська) знаходиться у селі Янківка.

У селі нараховується землі: 1557,5 десятини. З них належить:

  • Поміщикам – 716,5 десятини;
  • Селянам – 841 десятина.
    Марія Євстафіївна Браницька

Селище належить графині Марії Євстафіївні Браницькій. Господарство у маєтку веде орендар, дворянин Генріх Іванович Здановський. Господарство ведеться у поміщиці за шестипільною, і селян за трипільною системами.

У селищі є: 1 православна церква, 1 одна класна парафіяльна школа, 10 вітряків, 1 кузня та 1 казенна винна крамниця.

Пожежний обоз складається з двох бочок та двох багрів.

Запасний та продовольчий капітал до 1 січня 1900 року. досяг 2691 р. 45 к.

Селище входило до складу Блощинської волості Васильківського повіту

В 1922 р. в Олійниковій Слободі створене одне з перших на Білоцерківщині товариство по спільному обробітку землі «Спільна праця», яке в 1929 р. реорганізоване у колгосп. Організаторами були Філен-

ко Р.Г., Вакуленко З.Я., Коломієць Яків, головою обрали Іщенка С.Б.

З клірових відомостей (історичний нарис В. Перерви «Хрестовоздвиженська парафія у 19 столітті» (село Мала Антонівка, Олійникова Слобода) встановлено, що до Голодомору в селі проживало 2500 жителів. Під час голоду померло 362 жителі, з них 53 дітей (дані взято із щоденника Вакуленка Миколи Івановича, якого нині немає в живих). Встановлено прізвища 162-х родин і окремих жителів. Є дві могили на сільських кладовищах, але пам’ятник (хрест) встановлено в 1996 році не на місцях поховань.

Мартиролог жителів с. Олійникова Слобода жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями очевидців Войтенка П.М. (1915 р.н.), Щербака М.І. (1912 р.н.), Вакуленка М.І. (1916 р.н.), яких уже немає серед живих, та нині сущих Вакуленко М.З., 1924 р.н.; Олексієнко О.В.,1918 р.н., та ін., записаними в 2008 р. директором Будинку культури Кравченко Н.К.

____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  4. Довідник Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки Біла Церква 2012.


Дописати коментар

0 Коментарі