Людвинівка


Людвинівка невеличке селище, засноване у 1826 році Станіславом Проскурою та назване на честь його доньки Людвики Станіславівни. Селищем тече струмок з Деремезни та є Гузин ставок. Селище розташоване за  4 версти від Перегонівки та в 5-ти від Деремезни. Жителів в середині XIX сторіччя нараховувалось – 237осіб. Частина мешканців селища зараховувалась до Перегонівської, а інші до Деремезянської парафій. Селище називали також Станіславкою.

Відповідно до статистичних відомостей за 1900 рік, в селищі було 146 домогосподарств. В селищі мешкало 844 особи, з яких чоловіків 437 і жінок-107. Головним заняттям жителів було хліборобство; крім того селяни вирушали на заробітки до міста Києва. Відстань від повітового міста до села-35 верст, від найближчих: залізничної станції-25 верст, пароплавної-ЗО верст, телеграфної -5 перст, поштової (казенної)-5 верста,. поштової (земської і—• 5 верст. Залізнична станція носить назву Сухоліси, пароплавна—Трипілля, Телеграфна та поштова (казенна) станції знаходиться у містечку Германівка, поштова (земська) у містечку Василів. В селищі нараховувалось 1008 десятин землі, з яких належало:

  • поміщикам – 432 десятини;
  • селянам – 574 десятин;
  • іншим станам-2 десятини.

На початку XX сторіччя селище належало селянам Мойсею та Якову Андрійовичам Куликам. Господарство у маєтку велось самими власниками за трипільною системою, як і в інших селян.

В Людвинівці були: 

  • православна церква; 
  • одна-класна парафіяльна школа
  • 2 вітряки Селянина Григорія Журби і міщанина Аврума Лозовика, в яких працюють вони самі 
  • запасний хлібний магазин

Пожежна частина складалась з 2 діжок та 3 багрів, утримувалась на кошти селян.

На початку 30-х років у Людвинівці діяла сільська рада, село відносилось до Узинського району.

В 1930 році була створена сільськогосподарська артіль ім. Сталіна. 6 сімей розкуркулили, серед них П.А. Мележика і всю його велику багатодітну сім’ю. 


Архівні дані періоду Голодомору відсутні, але за свідченнями старожилів у Людвинівці до 1932 року було 313 дворів і проживало 998 жителів, а після Голодомору залишився 201 двір та 548 жителів, тобто від голоду померло 450 чоловік. Встановлено ж лише 11 прізвищ. Жертви Голодомору поховані на сільському кладовищі, де в 1999 році встановлено дубовий хрест.
Мартиролог села Людвинівка

Мартиролог жителів с. Людвинівка – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено за свідченнями очевидців Кулик Є.М.,1922 р.н.; Сушко М.О., 1927 р.н.; Гливацької Н.А.,1926 р.н.; Довбик Н.В., 1929 р.н.; Креницької Г.Ф., 1925 р.; Кулик В.Ф., 1919 р.н., та ін., записаними в 2007 р. директором Будинку культури Назаренко Н.В.

Сучасне село Людвинівка входить до складу Усинської міської територіальної громади в Білоцерківському районі Київської області. Населення становить 261 особа. Орган місцевого самоврядування — Розаліївська сільська рада[3], що у 2017 році увійшла до складу Узинської міської територіальної громади.

В селі діє Фельдшерсько-акушерський пункт та фермерське господарство «Повіт-Агро», що спеціалізується на вирощуванні зернових, розведення та вирощування домашньої птиці.


 ____________________________________________

Джерела

  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV (Kornin) 
  2. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  3. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  4. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;

Дописати коментар

0 Коментарі