Селище Красне засноване у XVIII ст. на шляху з Корсуня до Києва (через Гребінки) у місці, де шлях перетинав верхів'я річки Красна.
Наприкінці XVIII ст. та впродовж першої половини XIX ст. поселення носило також назву Станіславка (іноді Станіславівка). В 1795 р. в Красному мешкала дрібна шляхта, прислуга (п'ять дворів) та селяни.
Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка.
Селище Красне було зараховане до Свято-Покровської парафії села Макіївки
Відповідно до церковних актів Свято-Покровської церкви села Макіївка за 1803 рік, селище Красне заселялося переважно жителями містечка Василів та села Макіївки.
В XIX сторіччі в Красному мешкало 349 жителів. У 1830 році власник селища Антоній Проскура продав його Гойжевському, який у 1840 році перепродує Красне надвірній радниці Шленчуковій. Землі в селі на той час було 621 десятина.
Відповідно до статистичних даних за 1900 рік в селищі Красне нараховувалось 164 домогосподарства. Жителів обох статей було 852 особи. З них чоловіків-429 і жінок-423.
Головним заняттям жителів було хліборобство, крім того селяни вирушали на заробітки до Києва,
У селі рахувалося землі -710 десятин, з яких належало:
- поміщикам-168 десятин;
- селянам -541 десятин;
- іншим станам-1 десятина.
На початку XX сторіччя селище належало Якову Андрійовичу Кулику. Господарство у маєтку велось самим Куликом за трипільною системою, як у селян.
В селищі були:
- 1 православна церква;
- 1 школа грамоти;
- 6 вітряків;
- 1 запасний хлібний магазин;
- 1 казенна винна крамниця.
Запасний продовольчий капітал на 1 січня 1900 року досяг 208 крб. 51 коп.
Пожежний обоз складався з 2х бочок і 3х багрів, які утримувались на громадські кошти.
За переписом 1929 року в селищі Красне нараховувався 531 домогосподарство, де мешкало 2536 осіб.
Взимку 1930-1931 років у селі Красне організувалось колективне господарство по спільному обробітку землі. Першими його організаторами були Рябко Василь, Сухенко Антон Якович. Красне опинилось під особливим наглядом районного начальства – розпочалася масова колективізація.
Був створений колгосп. У 1932 році керівники села і колгоспу спалили необмолочений хліб одноосібників.
![]() |
Мартиролог |
Мартиролог жителів с. Красне – жертв Голодомору 1932-1933 рр. укладений за свідченнями Харченко Г.В., 1926 р.н.; Зубенко С.Д., 1922 р.н., записаними в 2008 році Івчук В.О., завідуючою бібліотекою.
Сучасне село Красне входить до складу Йосипівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
____________________________________________
Джерела
- Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
- Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
- Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 792 с.
- Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
- Чернецький Є. А., Бондар А. В. Українське село. Родовідна книга Красного та Затиші на Білоцерківщині. — Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2011.
0 Коментарі