Красне


Селище Красне засноване у XVIII ст. на шляху з Корсуня до Києва (через Гребінки) у місці, де шлях перетинав верхів'я річки Красна.

Наприкінці XVIII ст. та впродовж першої половини XIX ст. поселення носило також назву Станіславка (іноді Станіславівка). В 1795 р. в Красному мешкала дрібна шляхта, прислуга (п'ять дворів) та селяни.

Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка.

Селище Красне було зараховане до Свято-Покровської парафії села Макіївки

Відповідно до церковних актів Свято-Покровської церкви села Макіївка за 1803 рік, селище Красне заселялося переважно жителями містечка Василів та села Макіївки. 

В XIX сторіччі в Красному мешкало 349 жителів. У 1830 році власник селища Антоній Проскура продав його Гойжевському, який у 1840 році перепродує Красне надвірній радниці Шленчуковій. Землі в селі на той час було 621 десятина.

Відповідно до статистичних даних за 1900 рік в селищі Красне нараховувалось 164 домогосподарства. Жителів обох статей було 852 особи. З них чоловіків-429 і жінок-423.

Головним заняттям жителів було хліборобство, крім того селяни вирушали на заробітки до Києва, 

У селі рахувалося землі -710 десятин, з яких належало:

  •  поміщикам-168 десятин;
  •  селянам -541 десятин;
  •  іншим станам-1 десятина. 

На початку XX сторіччя селище належало Якову Андрійовичу Кулику. Господарство у маєтку велось самим Куликом за трипільною системою, як у селян.

В селищі були: 

  • 1 православна церква;
  • 1 школа грамоти;
  • 6 вітряків;
  • 1 запасний хлібний магазин;
  • 1 казенна винна крамниця. 

Запасний продовольчий капітал на 1 січня 1900 року досяг 208 крб. 51 коп.

Пожежний обоз складався з 2х бочок і 3х багрів, які утримувались на громадські кошти. 

За переписом 1929 року в селищі Красне нараховувався 531 домогосподарство, де мешкало 2536 осіб.

Взимку 1930-1931 років у селі Красне організувалось колективне господарство по спільному обробітку землі. Першими його організаторами були Рябко Василь, Сухенко Антон Якович. Красне опинилось під особливим наглядом районного начальства – розпочалася масова колективізація.

Був створений колгосп. У 1932 році керівники села і колгоспу спалили необмолочений хліб одноосібників.

У 1932 році його голова Купрій був організатором бригад для збирання зерна та інших продуктів харчування у селян. Завдяки його «керівництву» за роки Голодомору в селі Красне померло більше 500 осіб, з них – більше половини дітей. Встановлено 126 прізвищ закатованих голодом. Відомі місця поховань жертв Голодомору, але пам’ятних знаків там немає.
Мартиролог

Мартиролог жителів с. Красне – жертв Голодомору 1932-1933 рр. укладений за свідченнями Харченко Г.В., 1926 р.н.; Зубенко С.Д., 1922 р.н., записаними в 2008 році Івчук В.О., завідуючою бібліотекою.

Сучасне село Красне входить до складу Йосипівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.


 ____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 792 с. 
  4. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  5. Чернецький Є. А., Бондар А. В. Українське село. Родовідна книга Красного та Затиші на Білоцерківщині. — Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2011.

Дописати коментар

0 Коментарі