Кодаки

КОДАКИ, село розташоване серед степу в глибокій долині між селами Митниця та Ксаверівка, трохи на відстані від поштової дороги(сучасної автостради Київ–Одеса). Територія села пронизана струмками, що впадають в Стугну. Жителів обох статей 1209 року. Кодак — по-татарськи означає ліс.

Церква Св. Покрови (сучасне приміщення)

Храмовою спорудою в селі була Свято-Покровська дерев'яна церква, збудована на височини у 1782 році. Існувала вона до побудови теперішньої та знаходилась від неї в 50 сажнях на північний схід. Про неї під час візиту 1740 року (Білоц. декан.) пишеться, як про існуючу давно. Церква мала три куполи вкриті дранкою, два невеликі дзвони висіли на стовпах. Священиком при церкві  з 1743 року служив Федір Сулима, про якого у візиті помічено, що він публічно молився за закордонних єпископів, тобто православних; за що, зрозуміло, був покараний. Кодацька церква за штатом була зарахована до 5 класу; землі мала 35 десятин.

Поселення було засноване в Х ст. князем Київської Русі Ізяславом, який для укріплення південних окраїн рідної землі переселив сюди племена «чорних клобуків». Першим на цих землях поблизу Василькова поселився торк Журбан. Мав степовик чудового скакуна, якого величав кунаком, тобто другом. Поселення Журбана місцеві жителі прозвали Кунаками. З часом Кунаки стали чималою дерев'яною фортецею, однією з численних оборонних споруд навколо Києва. Чорні клобуки прийняли мову русичів, їх звичаї та релігію і стали відданими вояками київських князів. А коли настав час виступати проти Батия, вони теж не покинули поля битви.

Чорні клобуки малюнок з Радзівіловського літопису

Після взяття Києва війська темника Уруза рушили на Юр'їв, щоб підкорити південні руські землі. Жителі навколишніх поселень тікали в ліси, щоб перечекати навалу. Наприклад, у Кунаках лишилися лише воїни. На Васильків чорними хмарами посунули Урузові тисячі. Сотня, яка рухалася першою, напала на Кунаки. Але оборона поселення виявилась надто міцною для ворога, і майже всю сотню було знищено. Тоді Уруз послав тисяцького Бирюя з його тисячею. Через деякий час Бирюй доповів Урузу, що Кунаки взято і вщент спалено, а всіх захисників порубано. Уруз запитав про втрати. Той помовчав, а потім сказав, що загинуло 300 воїнів. "Це ж не Кунаки! Це — «Койдаки» (Köy dayı (тюрк) хоробре село) вигукнув Уруз.

Відтоді з легкої руки загарбників це місто отримало назву Кодаки, яка дійшла і до наших днів.

 

17.07.1660 р. біля с. Кодаки, що під Васильковом, зібралася Кодацька рада Війська Запорозького (з метою визначити порядок участі українців у московській виправі на захід. На Раду прибув і Василь Шерємєтьєв. У найближчому оточенні Гетьмана Юрія Хмельницького вже тоді визрів задум розірвати Переяславський договір з Москвою, укладений у жовтні 1659 р. Для цього планувалося використати конфлікт між Московським царством та Річчю Посполитою.

За адміністративно-територіальним поділом XVIII ст. село Кодаки відносилося до Білоцерківської округі Київського намісництва, з 1797 р. Васильківського повіту Київської губернії

Стара польська бруківка на одній вулиць села Кодаки

У червні 1912 року в селі відбувся страйк селян, що працювали на буряковій плантації графині Браницької.

В 1932-33 роках до села Кодаки належав хутір Петрівське. У 1930 році в селі було утворено колективне господарство ім.Ілліча.

Старе кладовище села Кодаки

Пережили жителі села Кодаки і хутора Петрівське примусову колективізацію та Голодомор. Встановлена кількість загиблих – 439 чоловік, відомі 150 прізвищ загиблих. Листрова Ф.Ю. та Олексієнко І.М.(проживали в хуторі Петрівському) пригадали, що в голодні роки Городничий Карпо і жінка Санька з’їли своїх 6-х

дітей: 4-х хлопчиків і 2-х дівчаток.

На старому кладовищі села Кодаки у 1990 році встановлено пам’ятний знак – хрест жертвам Голодомору.

В післявоєнні роки в  Кодаках утворена центральна садиба колгоспу ім. Ілліча, земельні угіддя якого становили 2783,1 га, в т. ч. 2500,2 га орної землі. Вирощуювали переважно зернові культури. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. Допоміжними  галузями господарства були — садівництво та рибництво.

Ольга Климівна Диптан

За успіхи в розвитку колгоспного виробництва у післявоєнні роки 187 чоловік нагороджено орденами й медалями СРСР, в т. ч. двічі звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна О. К. Диптан, яка понад 30 років працювала ланковою. Ольга Климівна була депутатом Верховної Ради УРСР 5-го і 6-го скликань, делегатом XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України. Орденом Леніна також було нагороджено О. І. Григоренко, О. Р. Червону, X. Н. Джиму, Н. П. Диптан.

Новубудови в Кодаках 1960-ті роки

У 1965 році за постановою уряду Української РСР в Кодаках розпочато будівництво експериментально-показового села. Першу чергу забудови закінчено до 50-річчя Радянської влади. Споруджено будинок культури на 600 місць, середню школу, лікарню на 100 ліжок, дитячий садок на 140 місць, торговий центр, будинок побутового обслуговування, адміністративний будинок, понад 100 житлових будинків; підведено газ, водопровід, каналізацію, заасфальтовано 4 км вулиць. 

Меморіал загиблим у другій світовій війні

У центрі села є обеліск на честь радянських воїнів, які загинули в боях за визволення Кодаків від німецько-фашистських загарбників, а також бюст двічі Героя Соціалістичної Праці О. К. Диптан.

Погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці О. К. Диптан.


Дописати коментар

0 Коментарі