Найдавніша мапа, на якій можна побачити селище, була планом, доданим до договору оренди земель графа Браницького орендарю на прізвище Нейман. Зазначена в плані територія - це місцевість нинішніх сіл Дрозди, Мазепинці та Сидори.
Дрозди вперше згадуються в переліку козацьких міщанських хуторів Білоцерківського староства 1622 р. як хутір Дроздово (українською мало б бути Дроздове). Воно також згадується як давнє козацьке село в реєстрі Білоцерківського полку 1649 р. та вивозили дрова з лісу на дроздях (зрубані молоді берези)".
Жителі Дроздів завжди славились своїм вільним духом. У Великій Радянській енциклопедії є запис про те, що селяни мали бунтівну вдачу. Вони неодноразово брали участь у повстаннях та опиралися закріпаченню. Село Дрозди ніколи не знало кріпацької неволі.
За переписом 1818 р., селище було чимале і мало 6217 душ. Селяни займались землеробством, тваринництвом, теслярством, ковальством. Тут були шевці, ткачі, особливо вирізнялися майстри вичинки шкір. У селі був лікар та своя аптека.
Дрозди були реєстровим селом. Жителі були зобов'язані періодично віддавати на службу до козацького полку сотню юнаків, споряджених амуніцією.
У 1885 р. білоцерківським священиком Петром Лебедінцевим у Дроздах у новій, спеціально спорудженій будівлі була відкрита перша школа.
Оскільки селище стояло на проїзному шляху, то історично було обумовлено те, що в Дроздах одночасно існувало декілька релігійних конфесій: православні, іудеї(декілька родин євреїв), польські католики(велика і заможна родина Висіцьких. Вони співіснували не одну сотню років.
Відповідно до статистичних відомостей за 1900 рік, в селищі Дрозди було – 434 двори, в яких мешкало 2504 особи – чоловіків – 1204 та 1300 жінок. Селище належало графині Марії Євстафієвні Браницькій.
За Дроздами рахувалося 1914 десятин землі, з яких:
22 десятини належало поміщикам;
1892 десятини належало селянам.
В селищі на початку XX сторіччя була – 1 церковно-парафіяльна школа, 2 кузні, 2 крупорушки та 1 казенна винна лавка.
 |
| Сільський краєвид |
У 1905-1907 рр. селяни виступали "проти поміщиків і поліцейських чинів", за що 150 з них було випорото різками, 84 осіб засуджено до ув'язнення, а керівників виступу І.П. Бондаря, І.В. Маменка, О.О. Руденка, П.С. Коваля та Т.К. Конона заслано до Сибіру.
За власні кошти І за допомогою священного синоду в 1912 р. у Дроздах було збудовано церкву Казанської ікони Божої Матері. Будівництвом храму займався підрядник міщанин Інокентій Мошковський. Активну участь у побудові церкви брали мешканці села.
Того ж року на базі старої школи було розпочато навчання, кількість класів збільшилася з двох до чотирьох. Це була най- більша школа в окрузі, де вперше вивчалися арифметика та українська мова.
За радянських Дрозди – центр сільської ради розташоване на лівому березі річки Кам’янки, за 18 км від Білої Церкви та за 8 км від залізничної станції Устимівка. Населення 1703 чоловіка. Сільській Раді депутатів трудящих були підпорядковані населені пункти Мазепинці і Сидори.
Мешканці Дроздів пережили всі лихоліття XX ст.: першу світову війну 1914-1921 рр., холеру - в 1918 р. та 1923 р., голод у 1926 р., Голодомор 1932-1933 рр., Велику Вітчизняну війну 1941-1945 рр., добровільно-примусове заселення Криму, розвиток Донбасу та Далекого Сходу. Всі ці події забрали життя багатьох дроздівців, винищено цілі родини. Зовсім зникли славетні прізвища, які були гордістю і коренем села. Історія краю зберігається у краєзнавчому музеї.
За інформацією з клірових відомостей у 20-х роках в селі Дрозди мешкало 3500 чол.
В 1929 році в селі було засновано Колгосп «Нове життя» . Головою колгоспу став Пустовіт П.М.
За свідченнями очевидців у с. Дрозди у 1932-1933 рр. від голоду померло 740 жителів. На цвинтарі є пам’ятний знак з написом: «Жертвам Голодомору від односельчан».
 |
| Мартиролог села Дрозди |
Мартиролог жителів с. Дрозди – жертв Голодомору 1932-1933 років, укладено за свідченнями очевидців Дмитренко О.С.,1920 р.н.; Омельченко О.С., 1923 р.н., та ін., записаними в 2008 р. директором Будинку культури Костенко І.О.
За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських завойовників у роки Великої Вітчизняної війни, орденами і медалями нагороджено 259 осіб. повним кавалером ордена Слави став О.О.Куриленко.
 |
| Меморіал села Дрозди |
У Дроздах вставлено пам'ятники воїнам, які загинули в роки війни, жертвам Голодомору, меморіал загиблим у війні односельцям.
З 2001 р. за сприяння сільського голови І.Т. Новікова було розпочато будівництво церкви Казанської Божої Матері. Участь у будівництві храму брали АФ "Дім", Білоцерківська єпархія. Головним меценатом виступив приватний підприємець, місцевий житель Олександр Григорович Лиценко. Велику організаційну роботу провів священнослужитель церкви Казанської Божої Матері о. Михаїл (Михайло Тарасюк).
 |
| Церква Казанської Божої Матері села Дрозди |
Сьогодні на території Дроздів працюють 22 приватні підприємства, які створюють робочі місця для жителів села.
У селі функціонують: Будинок культури на 450 місць, ДНЗ "Калинка" на 90 місць, Дроздівська гімназія, 2 бібліотеки, лікарська амбулаторія, ФАП, медична та ветеринарна аптеки, інтернат для одиноких громадян похилого віку, мережа торговельних підприємств.
У дроздівському Будинку культури діє народний фольклорно-етнографічний ансамбль "Родинонька", занесений до Золотого фонду Білоцерківщини. Завдяки йому у селі відновлено народні обряди "Маковея", "Новорічні щедрівки". Записи виконання ансамблю "Родинонька" входять до Золотого фонду Українського радіо та телебачення. Учасники ансамблю є почесними громадянами міст Бориспіль, Переяслав-Хмельницький і Трускавець. Колектив - учасник міжнародного фестивалю "Слов'янський базар" (м. Вітебськ).
На сьогодні село газифіковано, повністю телефонізовано, всі вулиці заасфальтовано. Відбудовані будинки селян.
 |
| Герб села Дрозди |
- Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
- Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971.
- Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
- Міста і села України. Київщина (книга перша)2009 р.
- Населені місця Київщини (попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року). Київське округове статистичне бюро 1927 рік
- Фото: Олександр Волошин, Андрій Макуха
0 Коментарі