Дорогинка


За археологічними дослідженнями, які проводилися на території Дорогинки в 1986¬1987 рр. інститутом археології, поселення тут існувало ще в XII ст. Але розміщене було в іншому місці - цю місцевість сучасні жителі називають селищем. Як називалося село - невідомо. Вірогідно, поселення було знищене монголо-татарами. Але ніяких відомостей за той час не зберіглося.

На околиці Дорогинки та Кощіївки знайдено багато пряслиць з червоного шиферу часів Київської Русі.

За легендою, назва села пішла від прізвища першого поселенця - козака Дороша. Спочатку поселення називалося Дорошинка. Навколо були ліси, луки, пасовища та пашня. повз село текла річка, яка, зі слів старожилів, називалася Шкарівка. Нині замість річки в селі є декілька ставків. Один з них - панський - разом з лісною землею належав лісничому Здебському.

перші писемні відомості про село знаходимо в матеріалах "Архива Юго-Западной России, 1876 г.", де офіційно згадується, що вже в 1593 р. в урочищі було поселення під на¬звою Дорогинка. У селі налічувалося 60 дворів, жителів - 817 осіб.

У 1593 р. селяни займалися переважно землеробством, переважали озимі, під якими було засіяно 1000 четвертин, а під ярими - 50 четвертин.

Займалися місцеві мешканці городництвом: садили картоплю, цибулю, сіяли льон, коноплі, кукурудзу, буряк, - а також тваринництвом: волів було 197 голів, корів - 101, овець - 101, коней - 97 голів.

під лісами було зайнято близько 1000 десятин, росли сосна, дуб, береза, вільха, водилися дикі звірі: вовки, зайці, кози.

У 1600 р. в селі побудована Свято-Михайлівська церква - одна з найдавніших в Україні. Сьогодні вона реставрована і діє в музеї просто неба в Пирогово.

Храм св. Архистратига Михаїла (Нині в Київському музеї просто неба село Пирогів)

У писемних джерелах Л. Похилевича "Сказания о населенных местностях Киевской губернии" за 1864 р. пишеться: "Дорогинка, село лежит в углу, образуемом соединением Унавы с Ирпенем, при безымянном ручье, впадающем в последнюю реку. Село находится в 15-ти верстах от м. Хвастово. Жителей обоего пола: православньх 817, римских ка¬толиків 28".

До 1871 р. жителі села були кріпаками під-полковника Лисенка, а після його смерті належали Вірі Контович та її чоловіку Арнольду Роберту.

До кінця XIX ст. населення Дорогинки було майже неписьменним. У селі діяла церковнопарафіяльна трикласна школа. У школі працював один учитель. Всі три класи навчалися в одній кімнаті. Всього учнів було 40-50, хоча на кінець навчального року їх кількість значно зменшувалася. Дітей залишали пасти худобу, виконувати сільськогосподарські роботи. Більшість дітлахів відвідувала тільки перший-другий класи, до третього класу ходили лише діти більш заможних батьків, а таких у селі було дуже мало.

Навчання в школі проводили російсько- слов'янською мовою. Вивчали такі предмети: псалтир, часослов, російську мову та арифметику. Закон Божий викладав священик, а інші предмети - вчитель.

Бібліотеки, клубу, медичного закладу у селі не було.

Населення Дорогинки брало активну участь у революційних подіях 1905-1907 рр.

Відповідно до статистичних відомостей за 1900 рік в казенному селі Дорогинка було 106 дворів. Мешканців обох статей в селі проживало1279 осіб, з них чоловіків – 635 та жінок – 654.

В селі рахувалося землі- 1372,42 десятин, з яких належало церквам – 65 десятин та селянам – 1307,42 десятин. Господарство велось за трьохпільною системою.

На початку XX сторіччя в селі були: 1 православна церква, 1 церковно-парафіяльна школа, три лавки дрібної торгівлі, дві кузні, 6 вітряків та 1 казенна винна лавка.

Будівля земської школи 1908 р.

У 1907 р. повітова земська управа спланувала побудувати однокласну школу на зразок Мотовилівсько-Слобідської. У наступному 1908 р. на добудову Дорогинської школи в проектно-кошторисній документації було закладено 4250 крб. Незабаром серед села з'явилася одноповерхова цегляна будівля школи. Будівництво другого (меншого) приміщення розпочалося в 1909 р., але перша світова війна все зупинила. Добудували школу вже у 1926 р.

після 1917 р. у селі працювали школа ФАП, бібліотека, клуб.

перші органи радянської влади були створені в 1918 р. У 1919-1920 рр. організовано комнезам. пізніше на території села було створено 3 колгоспи: ім. Кірова, "Ленінський шлях" та "8 Березня".

Перші органи радянської влади були створені в 1918 році. В 1919-1920 роках в селі виник комнезам.

У 1922 р. утворено сільську раду.

 У 1932 році село було занесено на «чорну дошку». Під час примусової колективізації і штучного голоду померли  42  жителі села. 

Мартиролог села Дорогинка

Мартиролог жителів с. Дорогинка – жертв  Голодомору 1932-1933 років укладено  за свідченнями очевидців Козаченко К.М.,1910 р.н.;  Нижник М.П., 1920 р.н.; Пророченко О.Ю., 1921 р.н., записаними в 2007 році Ящук Т.Ф., бібліотекарем  с. Дорогинка.

У 1931 р. в Дорогинці діяла початкова школа, а згодом було відкрито семирічку. У 1934 р. був перший випуск Дорогинської семирічної школи. У 1941 р. її закінчили 70 учнів. Одразу після випускного балу майже всі юнаки пішли добровольцями на фронт.

під час фашистської окупації школа була пограбована. Діти не навчалися. На території закладу гітлерівцями було закатовано Лукію Антонівну Педченко, Василя Задорожного, Марію Титівну Сьомкін.

В 1942 році в Дорогинському лісництві виникла підпільна антифашистська група, яка у квітні 1943 року влилась у Васильківський партизанський загін під командуванням Героя Радянського Союзу А. С. Грисюка. Народним месникам велику допомогу подавали місцеві жителі. В листопаді 1943 року фашисти  зробили спробу спалити Дорогинку за участь жителів у партизанському русі, але село  врятувала Червона Армія. За бойові подвиги на  фронтах Великої Вітчизняної війни понад 200  жителів села нагороджено орденами й медалями. 

У 1943 р. в селі діяла антифашистська група партизанів під командуванням Героя Радянського Союзу А.С. Грисюка. Велику допомогу надавали жителі села партизанам, які діяли в дорогинських лісах. піонерки Віра Ніконенко та Надія Даниленко були зв'язківцями.

Були закатовані за зв'язок з партизанами комсомольці-випускники Дорониської школи Іван Михайлович Педченко, Микола Федорович Педченко та Василь Григорович Барсуков.

У листопаді 1943 р. фашисти зробили спробу спалити Дорогинку, але село врятували війська Червоної армії.

З фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулися 172 односельці. За бойові подвиги понад 200 дорогинців нагороджено орденами та медалями.

Меморіал односельцям, які загинули в роки другої світової війни

Після війни мешканці Дорогинки почали відбудовувати зруйноване господарство. Виробничим напрямом колгоспу ім. Кірова було вирощування зернових культур. Розвивалося м'ясо-молочне тваринництво.

У 1944-1946 рр. директором школи працювала Віра Михайлівна Педченко. У 1965¬1967 рр. у Дорогинській восьмирічній школі навчалися 177 учнів, працювали 14 учителів та одна старша вожата. при школі було створено групу продовженого дня, організовано харчування для школярів.

У школі діяли гуртки: співочий, драматичний, фізкультурний, краєзнавчий, літературний, математичний, атеїстичний.

Навчання проводилося в одну зміну, в 1955 р. при школі закінчено будівництво нової цегляної будівлі, де розміщено 3 класні кімнаті та майстерню. Для послуг учнів при школі працювала шкільна бібліотека, а поряд зі школою - сільський клуб, в якому також була велика сільська бібліотека. Чотири рази на тиждень у клубі демонструвалися кінофільми для учнів та окремо для дорослих.

На сьогодні бібліотека перенесена до приміщення школи, клуб не працює, кінофільми не демонструються, оскільки сільський клуб знаходиться в аварійному приміщенні.

Сільський краєвид

У 1986 р. після Чорнобильської катастрофи розпочалося будівництво селища для переселенців із 30-кілометрової зони. У Дорогинці була залучена будівельна організація Вінницької області, яка за 3 місяці спорудила 45 будинків. Туди було заселено 68 сімей (123 особи) зі станції Терехи Чорнобильського району.

У цьому ж році розпочалося будівництво лазні, будинку побуту та типової 2-поверхової середньої школи. Вже у 1987 р. нова Дорогинська середня школа почала працювати. Тут розмістились їдальня, майстерня, спортзал та кабінети: хіміко-біологічний, фізичний, математичний, історичний, іноземної мови, української і російської мов та літератури. при школі - дослідна ділянка розміром 0,3 га. Директором школи на той час був Віталій Володимирович Руднік.

У 1988-1989 н.р. школа випустила вперше 11 учнів 10-го класу, а в наступному 1990 р. був випуск 11-го класу в кількості 12 учнів. Одна учениця нагороджена срібною медаллю.

Визначними особистостями села є:

Наталія Арсентіївна Мельниченко - учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр., полковник міліції у відставці, нагороджена орденом княгині Ольги;

Григорій Миколайович Педченко - генерал-лейтенант, начальник Генерального 0та- бу України з 2010 р.;

Іван Феодосійович Мулярчук - доктор технічних наук, поет;

Галина Федорівна Остапенко, у 2010 р. удостоєна почесного звання "Мати-героїня".

Герб села Дорогинка

 ____________________________________________

Джерела

Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971.
Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
Міста і села України. Київщина (книга друга)2009 р.
Населені місця Київщини (попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року). Київське округове статистичне бюро 1927 рік



Дописати коментар

0 Коментарі