Блощинці

Село Блощинці було засноване в XVII столітті. З 1797 по 1923 роки за територіальним поділом село входило до складу Васильківського повіту Київської губернії, як центр  Блощинської волості.

За інформацією, яку в середині XIX століття зібрав Лаврентій Похилевич, село Блощинці було давнім поселенням, що знаходилось на відстані 10 верст від містечка Біла Церква на схід при з'єднанні річок Узинка та Узька. В селі мешкало жителів чоловічої та жіночої статі: православних 1102 та римських католиків 18. У 1740 році тут нараховувалось 70 хат і до 600 жителів. 

Біля села на березі річки збереглися залишки двох городищ. Тут розкопано також кургани кочівників XI—XII століть.

Якось в селі Блощинці сталася надзвичайна подія. В день нового 1790 року, впав з хмар з великим гуркотом значної величини аероліт. Прикажчик, що знаходився на господарському токовищі, одразу прибіг на місце падіння каміння, що впав з неба, поблизу токовищенських воріт на вигоні; камінь забився на 6 вершків у мерзлу землю та своїм, теплом розморозив її навколо себе. Коли камінь дістали з землі, він ще деякий час зберігав тепло. Цей камінь зберігався в музеї Віленської Медичної Академії. 

У 18 сторіччі мешканці села брали актив ну участь у гайдамацькому русі. В 1768 році

тут діяв гайдамацький загін під проводом місцевого селянина А. Журби.

Станом на 1900 рік в селі Блощинці було:

•  дворів – 188, 
• мешканців– 1036 осіб, з них чоловіків 522 та жінок 514.

Головним заняттям мешканців села було - хліборобство; крім того, селяни вирушали на заробітки до місцевих економічних фольварків. Відстань від повітового міста до села-60 верст, від найближчих: залізничної станції -5 верст, пароплавної-50 верст, телеграфної-18 верст, поштової (казенної) - 18 верст, поштової (земської)-5 верст. Залізнична станція мала назву «Сухоліси» Південно-Західної залізниці, пароплавна «Трипілля». Телеграфна та поштова (казенна) станції знаходились в містечку Біла Церква, поштова (земська) - в селі Сухоліси

У селі Блощинці нараховувалось землі 1850 десятин, з якої належало:

• поміщикам 1252□((1 )/2) десятин, 
• селянам—557 десятин та 
• інших станам—40 десятин 

  

  Марія Браницька. (Франц-Ксавер Вінтерхальтер, 1865.)

Село належало графині Марії Євстафіївні Браницкій. Господарство вів орендар дворянин Станіслав Антонович Вермінський. Господарство велось у поміщиці та у селян за трипільною системою.

В селі були: 1 церковно-парафіяльна школа, 1 водяний млин, 4 вітряки, 2 топчаки для вироблення пшона. 2 кузні та 1 пивна лавка.

Пожежний обоз складався з 3х бочок, 2х багрів та 1 дробини.

Запасний продовольчий капітал до І січня І900 р. сягав 2443 р. 36 к.

В 1919 році в селі створено один з перших на Білоцерківщині партійний осередок, в 1922 р. з найвищими почестями село зустрічало голову ВЦВК М.І. Калініна, що було увічнено меморіальною дошкою на стіні клубу.

В 1925 році в селі Блощинці було організовано комуну, якій передано в користування поміщицький двір.

В 1926 році  в селі Блощинці створені: комуна «Червоний Жовтень», ТСОЗ «Єднання» та ТСОЗ ім. Шевченка. 

В 1930 році створено три колгоспи: «Перемога», «Згода» та «1 Травня». 

В 1932 році ці три колгоспи об’єдналися в один колгосп «Згода».

На початку 30-х років Блощинецька сільська рада відносилась до Узинського району.

В Блощинцях було розкуркулено і вислано до Сибіру 12 сімей: Дубовик Гнат, Ненько Клим, Бахмач Павло, Гарнага Йосип, Чайка Кирило, Махиня Юхим, Жуковський Трохим, Мельниченко Сидор, Бідношия Вакула, Жуковський Йосип, Махиня Йосип, Стуконога Клим.

В 33-му село голодувало. Архівних даних про кількість дворів та чисельність жителів не збереглося.

Свято-Михайлівський храм

З клірових відомостей (Історичний нарис В. Перерви і Р. Бабенко «Блощинецько-Томилівська парафія Архістратига Михаїла у 19 ст.») маємо дані, що до Голодомору в селі проживало біля двох тисяч людей. Після Голодомору даних немає.

Померлих з голоду встановлено 150 чоловік, але очевидці стверджують, що було їх набагато більше. На сільському кладовищі в 2007 році встановлено пам’ятний знак хрест «Жертвам Голодомору».

Мартиролог жителів с. Блощинці – жертв Голодомору 1932-1933 років за свідченнями очевидців Мельниченко М.Г., 1925 р.н.; Шевченко М.В., 1925 р.н., записаних у 2007 р. завідуючою сільською бібліотекою Матвієнко Н.І.

В післявоєнні роки село Блощинці було центром сільської Ради з населенням - 1011 чоловік.

В селі  знаходився колгосп «Шлях до комунізму», який мав 1391,1 га землі, в т. ч. 1348,3 га орної.

З освітніх закладів в селі була восьмирічна школа також в Блощинцях були: клуб, бібліотека, медамбулаторія, аптека.

Меморіал захисникам Батьківщини в селі Блощинці