Луб'янка (Аксентовка)


Літопис свого існування село починає понад 300 років тому, коли через село проходив чумацький шлях. У невеличкій балці, біля криниці, стояла корчма, яка була притулком для багатьох подорожніх. Дах корчми був критий лубом, тому село спочатку носило назву Лубівка. пізніше назва перетворилася на Луб'янку.

Назва  села згадується в 1855 році у скарзі жительки села до писаря місцевої економії Тхоржевського.

На початку XX сторіччя в селищі Луб’янка було 106 дворів, в яких проживало 497 осіб, 263 чоловіків та 234 жінки. Головним заняттям жителів було хліборобство. Селище Луб’нка перебувало у складі Вінцентівської волості Васильківського повіту та знаходилось на відстані 76 верст від повітового міста. Найближча залізнична станція «Вільшаниця» знаходилась на відстані 10 верст.

В селищі рахувалось 289 десятин землі, що нележала селянам.

В 1900 році в селищі була 1 православна церква, 4 вітряки та 1 хлібний магазин. Пожежний обоз складався з двох діжок та двох багрів.

З давніх часів селяни боролися за незалежність від панів і поміщиків. Луб'янці брали активну участь у революціях початку XX ст. У часи першої світової війни селом проходили війська німецьких окупантів, Петлюри.

село Луб'янка

Після встановлення Радянської влади у 1927 році село Луб’янка стає центром Луб'янської сільської ради до складу якої входили населені пункти: Любка та Першотравневе.

У  20-30 рр. ХХ століття село Луб’янка  пройшло через нову економічну політику (НЕП) з його кооперацією і приватними господарствами, через колективізацію з її примусовим затяганням в колгоспи і грабіжницьким вилученням зерна з колективних та одноосібних  господарств, з розкуркуленням, пережило трагедію Голодомору 1932-1933 років. Відомо, що в 1932 році село було  занесено  на «чорну дошку» як таке, що  «злочинно зриває  вивершення хлібозаготівлі у січні».

Встановити навіть приблизну цифру померлих від голоду в селі не вдалось. Очевидці поіменно пригадали лише 5-х загиблих.

Мартиролог села Луб'янка

Мартиролог жителів с. Луб’янка –   жертв Голодомору 1932-1933 років  укладений за свідченнями очевидців,  записаними в 2008 р. Литвин В.С., бібліотекарем.

На початку Великої Вітчизняної війни все доросле чоловіче населення Луб'янки мобілізовано на фронт. За мужність і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими окупантами, 125 жителів села нагороджено орденами і медалями.

після війни на території Луб'янки містився колгосп ім. Леніна, за яким було закріплено 1883,5 га землі. За високі досягнення 6 передовиків праці нагороджені орденами і медалями.

Осередком культури, освіти, виховання була і НИНІ є сільська школа.

У 1990-х роках пройшла газифікація сіл Луб'янівської сільської ради.

На території села діють: Луб'янське навчально-виховне об'єднання "загальноосвітня школа I-II ступенів - дитячий садок", 2 ФАПи, 2 сільських клуби, бібліотека, відділення зв'язку, 2 магазини.

Сільський краєвид

Після адміністративної реформи 2019-2020 років, село Луб’янка входить до складу Рокитнянської селищної громади Білоцерківського району Київської області.


 ____________________________________________

Джерела

  1. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
  2. Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
  3. Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971.
  4. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
  5. Довідник Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки Біла Церква 2012.
  6. Міста і села України. Київщина (книга друга)2009 р.
  7. Луб'янка Online [Електронний ресурс] // facebook.com – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3MfoL7Z

Дописати коментар

0 Коментарі