Містика та історична спадщина села Сухоліси


Перші згадки про Сухоліси сягають початку XVIII століття. Село розташоване на лівому березі річки Рось, за 20 верст від Білої Церкви. В околицях села Сухоліси збереглися фрагменти Змієвого валу. Крім того, на околиці села є стародавнє городище, яке свідчить про те, що місця навколо Сухоліс були заселені з давніх часів.

За легендою з давніх -давен села ,які були розташовані поміж лісом та річкою вважалися «нечистими». Кажуть ,що в давні часи ,на зорі християнства, в такі села були заслані люди-представники старого язичницького культу: знахарі, волхви, відьми…Чи висилали їх на пусте місце подалі від добропорядних християн ,чи вони селилися вже в обжитих місцях близьких для них, наприклад біля язичницьких капищ-невідомо. Розповідають ,що Сухоліси відносяться саме до такого типу села. Християнське духовенство всіма силами намагалося викорінити це явище. Все населення стародавніх Сухоліс було похрещеним, в селі збудували церкву. Але близьке місцерозташування річки та лісу ,на думку священників, шкідливо впливало на їхню паству(по легендах в річці Рось в ті старі часи була купа русалок та водяників ,а в Сухоліському лісі -мавок та лісовиків і ще хто-зна якої «нечисті», яка шкідливо впливала на місцевих поселян).Отже ,саме священнослужителями було прийняте рішення перенести село в більш безпечне місце. Так і зробили. До речі ,назва «Сухоліси» пішла від словосполучення «сухий ліс»(пише вікіпедія),мовляв у нас немає болот. А якщо вірити місцевим оповідкам,то колись в давнину місцеві відуни могли своїми закляттями відвернути(чи викликати) від своїх полів дощ. Коли навколо йшли заливні дощі і урожай гинув та гнив на полях, над полями сухолян світило ясне сонечко і дозрівали хліби. Ось така народна легенда існує в наших краях.

За три кілометри на південь від Сухолісів на лівому березі ріки Рось (між селами Пугачівкою та Островом, що знаходяться на протилежному правому березі ріки Рось) знаходиться давньоруське городище болотного типу ХI – ХIII століть. Воно займає незначне підвищення в низькій заплаві Росі площею 0,95 гектарів, в плані овальної форми. Зберігся могутній вал висотою 2 – 3,5 метрів. На південний схід від городища, на підвищеній місцевості понад Россю тягнеться давньоруське селище ХІ – ХІІІ століть.

Городище
Сухоліське городище за всіх часів манило дослідників та чорних археологів. Це пов`язано знову таки з історичними фактами і, звісно, з легендами:

В 1240році хан Батий пограбував і поневолив населення всієї правобережної України, в тому числі і населення Сухоліс. В 1363 р татаро-монголи були вигнані із країни. В 1570 р Сухоліси захопили польські магнати. Неодноразово населення підтримувало повстання проти польських поневолювачів. Під час боротьби українського народу проти польської шляхти в 1596 р Северин Наливайко переправлявся через річку Рось і Сухоліси. Він ішов у місто Біла Церква для з`єднання з Матвієм Шаулою та Лободою, щоб спільно виступити проти польських військ пана Жолкевського./ «Северин Наливайко» твір Івана Ле./ 

В 1790р все Білоцерківське староство разом з Сухолісами було подароване польським королем Станіславом Понятовським в спадщинне володіння коронному гетьману Ксаверію Браніцькому. Неподалік від городища є так званий млин Графині Браніцької (теж історична пам’ятка!!!).Факти ,які ми описали вище обросли легендами :як і годиться ,всі вони пов`язані з незліченними скарбами монголо-татарських ханів, козацьких гетьманів, графів Браніцьких… Де правда, де вигадка – невідомо. Старі люди згадували ,як були малим дітьми то компанії зі своїми друзями постійно те й робили, що шукали козацький скарб. Інколи дійсно щось знаходили…

Знак на городищі

Є така легенда: козаки збудували під рікою Рось підземний лаз. Навіщо? Невідомо. Можливо для того ,щоб непомітно для ворога зненацька можна було з`являтися то на одному, то на іншому березі ріки, можливо щоб в випадку небезпеки можна було надійно сховатися: ну хто вас стане шукати під землею під річкою?!А коли покидали наші місця ,козацький скарбничий –старий та мудрий козак-характерник ,сховав в тім лазі козацьку казну. Незліченні скарби були в тій казні: срібна зброя, дорогоцінне каміння ,золоті дукати…Склали те добро козаки в човен та й поставили в підземному лазі під рікою і входи-виходи засипали землею та замаскували. А старий козак-скарбничий ще й заговорив тей лаз закляттям: мовляв, дасться зачарована козацька казна лише в руки справжньому козакові -патріоту своєї неньки- України, який забожиться самою страшною клятвою витратити все добро на благо рідного краю….До сих пір скарби так і лежать під рікою.. Не дочекалися ще вони справжнього козака….

Ще існує багато такого типу легенд та народних оповідок, на які ,як метелики на вогнище, злітаються різноманітні «шукачі скарбів». На жаль ,приносять вони саму лише шкоду: якщо хтось щось і знаходить ,то все ,звісно, йде їм в кишеню ,а не в краєзнавчі музеї. Страждають залишки городища і легендарного Змієвого валу. 

сільський краєвид

Чудова природа Надросся заслуговує на захист та назву «зелена перлина», а в комплекті з Городищем та Змієвим валом являється історичною цінністю не тільки Київщини ,а й всієї України та й людства в цілому.

За основу статті взята робота

Знахідка

Дописати коментар

0 Коментарі